Тетяна Кармелюк

Європейський Союз серйозно взявся за вирішення проблеми забруднення атмосферного повітря. Єврокомісія 31 липня прийняла нові правила для найбільших промислових забруднювачів повітря, запровадження яких оцінюється у понад 15 млрд євро. Екологічні організації передрікають, що на Європу чекає хвиля масового виведення з експлуатації найбрудніших вугільних електростанцій у разі, якщо вони до 2021 року не будуть відповідати новим вимогам.

Вугільним електростанціям доведеться ще більше скоротити викиди таких забруднюючих речовин як оксиди азоту, сірки та дрібних часток. Вперше з’явилися й вимоги до рівнів викидів ртуті та шляхів їх моніторингу. Нові стандарти встановлені у висновках ВАТ (Best Available Technique – «найкраща доступна технологія»), переглянутих у форматі LCP BREF – Довідковий документ про найкращі наявні технології для великих спалювальних установок. Востаннє CP BREF запроваджувалися у 2006 році.

Нові вимоги стосуються близько 3000 великих спалювальних установок (ВСУ), до яких належать вугільні електростанції та теплоелектроцентралі. На їх запровадження Єврокомісія надала чотири роки, до липня 2021 року. Наразі 82% діючих електростанцій не відповідає цим стандартам, оскільки вони здійснюють понаднормові викиди токсичних речовин.

На приведення вугільних установок до нових норм необхідно 15,4 млрд євро. Згідно з дослідженням Європейської кліматичної фундації, ці величезні витрати та невизначена ситуація з використанням вугілля як джерела енергії означають, що найбільш забруднюючі вугільні електростанції можуть не мати іншого вибору, ніж як закритися.

Великий крок до чистішого повітря

Порушення стандартів якості атмосферного повітря залишається значною екологічною проблемою у низці країн-членів ЄС, незважаючи на зобов’язання дотримуватися вимог Директиви 2008/50/ЕС про якість атмосферного повітря та чистіше повітря для Європи. Ця Директива встановлює певні обмеження забезпечення якості повітря, які не можна перевищувати у жодній точці ЄС. Вона також зобов’язує держави обмежувати вплив шкідливих забруднювачів повітря на здоров’я громадян.

Закони про якість повітря порушуються у більш ніж 130 містах 23-ти з 28-и країн-членів європейського блоку. Погіршення якості міського повітря – це справжня «криза» для громадського здоров’я.

З 2008 року Єврокомісія порушила справи за перевищення норм щодо вмісту дрібних часток (РМ₁₀), які повинні були повністю виконуватися ще з 2005 року, а також щодо вмісту двоокису азоту NO₂, для якого термін дотримання закінчився у 2010 році. На теперішній час судові засідання щодо NO₂ охоплюють 12 країн, серед яких – Австрія, Бельгія, Чехія, Франція, Німеччина, Польща, Великобританія та інші. У Єврокомісії не виключають порушення справ й порти інших держав.

«Погана якість повітря стає причиною понад 400 тисяч передчасних смертей у ЄС. Мільйони людей страждають від респіраторних та серцево-судинних захворювань, викликаних забрудненням повітря. Постійно високі рівні NO₂ призвели до майже 70 тисяч передчасних смертей у Європі у 2013 році, що майже втричі перевищило кількість загиблих в результаті дорожньо-транспортних пригод в тому ж році», – повідомив у квітні прес-секретар Єврокомісії Енріко Брівіо.

Використання найкращих наявних технологій на вугільних електростанціях призведе до значного скорочення викидів та позитивного впливу на якість повітря в Європі, зокрема й у містах.

У Єврокомісії заявили, що енергетичний перехід є її пріоритетом, а енергопакет «Чиста енергія для усіх європейців», представлений у жовтні минулого року, направлений на створення стабільної регуляторної бази для здійснення трансформації енергетичної системи, яка матиме вирішальне значення для реалізації Паризької угоди.

Але не всі однаково зраділи новим правилам. Всі країни, залежні від вугілля, протистояли змінам, – Польща, Німеччина, Болгарія, Чехія. Водночас, Берлін піддавався значній критиці через приєднання до так званого «токсичного блоку» східноєвропейських країн. І це попри його відомий «Енергетичний перехід» (Energiewende) та зобов’язання вивести вугілля з енергетичного балансу для досягнення цілей з декарбонізації, й цілей Паризької угоди.

Реакція громадськості

Екологічні організації привітали нововведення як сигнал «логічного завершення» ери вугільних електростанцій у Європі, оскільки політики на місцях продовжують нарощувати використання найбільш вуглецевоємних ресурсів континенту.

Крістіан Шайбл, менеджер з політики ЕЕВ та член робочої групи, яка переглядала стандарти, пояснив, що «не всі станції матимуть бажання, фінансування чи навіть доступ до обладнання, необхідного для скорочення викидів. Інвестиції у електростанції, які вже й так на «утриманні» задля дотримання кліматичних цілей, просто не мають сенсу». Він додав, що станції, які зобов’язані закритися, можуть «в суворих умовах та в обмін на скорочену експлуатацію отримати виключення у короткостроковій перспективі».

Національним органам дійсно дозволять робити виключення у разі, коли витрати на приведення великих спалювальних установок до нових вимог будуть непропорційними отриманим екологічним перевагам. Дейв Джонс, аналітик неурядової організації Sandbag, висловив сподівання, що «уряди мають мотивацію серйозно боротися з забрудненням, що означає те, що потрібно буде виходити за рамки мінімальних вимог». Він додав, що краще чимшвидше почати втілювати стандарти, аніж чекати на дедлайн 2021 року.

Дарек Урабньяк, провідний політичний експерт Європейського політичного офісу WWF, привітав нові вимоги ВАТ як «великий крок до Європи з нульовим рівнем вугілля, чистішого повітря та менших викидів вуглецю. «Держави-члени ЄС повинні почати працювати, щоб запровадити нові правила на практиці й повністю знищити найбрудніші вугільні електростанції», – додав він.

Екологічна правозахисна група ClientEarth заявила, що ретельно слідкуватиме за дотриманням нових вимог й за потреби буде вживати юридичних заходів, аж допоки електростанції не запрацюють у межах екологічних норм.

«До 2021 року усі європейські оператори повинні оновити свої дозволи, які мають відображати нові правила, й для багатьох кінцевий термін настане швидше, ніж очікувалося. Якщо вони намагатимуться відмовитися від своєї юридичної відповідальності, ми будемо діяти не вагаючись з метою захисту нашого здоров’я», – стверджує Домінік Дойл, юристка ClientEarth.

Вона також вважає, що нові правила змусять припинити роботу багатьох електростанцій. «Вугільні електростанції залишаються найбільшими промисловими забруднювачами, й більшості з них доведеться оновити свої дозволи, щоб дотримуватися нових, чистіших стандартів», – сказала Дойл. – «Для найстаріших і найбрудніших установок це означатиме радикальні зміни зі значними витратами. Це ставить під сумнів безпосереднє майбутнє вугільних електростанцій, особливо в країнах, які обіцяли відмовитися від вугілля, наприклад, у Великобританії. Чи дійсно доцільно вкладати мільйони на оновлення станції, яка може закритися практично одразу після ремонту?».

Українська перспектива

У Міністерстві екології та природних ресурсів пояснюють, що Україна мала б протягом двох років після набрання чинності Угоди про Асоціацію прийняти національне законодавство та визначити уповноважений орган щодо впровадження ВАТ у сфері викидів, скидів й відходів. Графіки ж запровадження найкращих доступних технологій визначатиме Рада Асоціації.

Власне, запровадити ВАТ Україна мала б відповідно одразу до двох договорів – Угоди про Асоціацію з ЄС та Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (ДЕС). Перша передбачає застосування Директиви 2010/75/ЄС, яка має жорсткіші вимоги стосовно викидів певних забруднюючих речовин, ніж Директива 2001/80/ЄС, яка була її попередницею, але також міститься серед зобов’язань України перед Енергетичним Співтовариством.

Однак, не все так просто. «Ми маємо розуміти, що в разі наявності «колізій чи прогалин» між Угодою (про Асоціацію) та Договором про Енергетичне Співтовариство, застосовуються положення про ДЕС», – пояснює Марина Шимкус, начальник відділу європейської інтеграції Мінприроди. – «Таким чином, Україна до 31 грудня 2017 року має забезпечити відповідність великих спалювальних установок вимогам Директиви 2001/80/ЄС, в іншому випадку вони підлягатимуть закриттю».

Марина Шимкус, начальник відділу європейської інтеграції Мінприроди

Шимкус пояснює, що оскільки з багатьох причин Україна не встигала виконати вчасно вимоги Директиви 2001/80/ЄС, Міністерство енергетики розробило Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок, який є своєрідним відступом від вимог цієї Директиви (Читайте додатково про шляхи виконання Україною вимог цієї Директиви у матеріалі Біллони «Закрити не можна відтермінувати: екологізація теплової енергетики»).

«Звичайно, зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря має здійснюватися за рахунок впровадження найкращих доступних технологій, але, на мою думку, немає різниці через використання яких ВАТ. Головне – досягти цілі зі скорочення викидів», – коментує Шимкус.

Підсумовуючи, експерт заявила, що втілення нових правил в Україні має відбуватися шляхом впровадження ВАТ у контексті інтегрованого дозволу, що б супроводжувалося створенням банку найкращих доступних технологій. «Але поки, на жаль, ми навіть не маємо перекладу [цих документів] на українську мову», – сказала вона.