Глобальне виробництво енергії

На сьогодні вугільні електростанції без УЗВ є найбільш поширеним джерелом енергії у світі. Причина цьому проста: це дешево, а вугілля знаходиться у легкому доступі у більшості країнах світу. Норми, що ухвалюються заради боротьби зі зміною клімату та скороченням викидів CO₂, встановлюють додаткову ціну на енергію, що генерується електростанціями, які працюють на горючих корисних копалинах. Це вже спостерігалось в ЄС, коли було впроваджено Схему торгівлі викидами Європейського Союзу з метою регулювання викидів в енергетичному секторі, або в Канаді, коли розробники Стандарту щодо кількості викидів закликали застосовувати УЗВ до вугільних електростанцій.

По суті, існує три шляхи пристосування до більш жорстких правил щодо зміни клімату та зменшення викидів CO₂ на електростанціях, що працюють на горючих корисних копалинах:

1. вдосконалювати функціонуючі електростанції, тобто закривати найменш ефективні станції, модернізувати та перепрофілювати існуючі станції або покращити їхню функціональність та технічний стан, а також застосовувати сучасні технології на нових станціях,
2. Переходити на види палива з меншим вмістом вуглецю, тобто переходити з вугілля на природний газ або ж спалювати вугілля разом з екологічно безпечною біомасою, або
3. Вдаватись до уловлювання та зберігання вуглецю (УЗВ)

Постає очевидне запитання: яким чином ми можемо забезпечити впровадження УЗВ?

Виклик, пов’язаний з впровадженням УЗВ, полягає у зменшенні потрібних витрат, щоб інвестування в УЗВ стало вигіднішим, ніж придбання дозволів на викиди. При впроваджені нової технології початкові прототипи завжди дорогі, однак завдяки подальшим дослідженням та розвитку, витрати суттєво зменшуються. Так сталось з багатьма технологіями, від фотоелементів до мобільних телефонів.

Вирішення цієї проблеми полягає у створенні великомасштабних проектів з демонстрації УЗВ. Вчені та представники сектору вважають, що отримання досвіду та знань про створення та управління демонстраціями УЗВ разом з подальшими дослідженнями є оптимальним способом зменшення витрат УЗВ.

Однак політичні виклики часто вважаються більшими бар’єрами для УЗВ, ніж технологічні. До політичних викликів відноситься роль УЗВ у міжнародних переговорах з питань клімату, у національних регуляторних правових базах та нормативних базах на рівні ЄС, а також у державному фінансуванні. Що стосується останнього питання, Міжнародне екологічне об’єднання «Біллона» опублікувало звіт, в якому розглядаються різноманітні варіанти фінансування – Звіт про ринкові стимули УЗВ.

Для успішного розгортання УЗВ у всьому світі необхідна довгострокова та прозора регуляторна нормативно-правова база. Законодавство щодо шляхів реалізації зберігання CO₂ вже набуло чинності в деяких регіонах, наприклад в Австралії та ЄС, однак існує потреба в узгоджених нормативах, що діятимуть у всьому світі. Крім того, потрібно передбачити наявність різноманітних стимулів.

Перші повномасштабні проекти з демонстрації УЗВ будуть дорогими, тому сам сектор не має бажання покривати усі витрати перших проектів. У зв’язку з цим існує потреба в залученні державного фінансування проектів з демонстрацій та у встановлені надійних і функціональних механізмів фінансування.

До того ж, незважаючи на те, що концепція УЗВ існує вже десятки років, вона мало відома широкому загалу, оскільки кампанії з підвищення рівня поінформованості громадськості не проводилися. Коли людей запитують, як вони відносяться до УЗВ, вони зазвичай проявляють скептицизм, так як майже зовсім нічого про це не чули. Багато хто також занепокоєний питанням безпеки зберігання CO₂.

Після отримання об’єктивної та змістовної інформації, люди, як правило, починають позитивніше ставитись до цієї технології як до засобу боротьби з глобальним потеплінням. Отже, видається важливим проводити ґрунтовні інформаційні кампанії з метою підвищення рівня поінформованості як громадськості, так і національних органів влади.

Power lines Credit: mucuva, MorgueFile