News

ООН: Кліматичних зусиль замало, навіть з Паризькою угодою

Publish date: February 27, 2017

Written by: Larisa Bronder

Тетяна Кармелюк

Навіть з ухваленням Паризької угоди світ продовжує рухатися в напрямку підвищення глобальної температури на 2,9-3,4°С протягом цього століття. До такого висновку дійшли автори звіту “Emissions Gap”, підготовлений Програмою ООН з питань навколишнього середовища (UNEP).

За добу до набрання чинності Паризької угоди UNEP презентувала сьомий щорічний звіт «Прогалина викидів», у якому наводяться розрахунки достатності заявлених зусиль країнами для досягнення кліматичних цілей. Результати невтішні: обсяг викидів парникових газів у 2030 році перевищить рівень, необхідний для обмеження глобального потепління до 2°С (або на 12-14 гігатонн).

Щоб краще уявити цей обсяг викидів, автори зазначають, що приблизно одну гігатонну в перерахунку на вуглекислий газ викидає весь транспорт Європейського Союзу протягом року, включаючи авіацію.

Для розрахунків вони використовували Очікувані національно-визначені внески (INDC), надані країнами напередодні прийняття угоди в 2015 році. В роботі взяли участь 34 науковця з 18 організацій у 17 країнах.

«Світ повинен невідкладно і кардинально посилити свої дії з метою скорочення прогнозованих обсягів викидів парникових газів до 2030 року приблизно ще на чверть, й отримати хоч якусь можливість для того, щоб зупинити небезпечну зміну клімату», – заявляють представники ООН у доповіді. Документ містить висновки про те, що в 2030 році очікуваний обсяг викидів досягне 54-56 гігатонн СО2-екв, що значно вище рівня 42 Гт, необхідного для створення можливості обмежити глобальне потепління у цьому столітті до 2°С.

«Затримка активних дій на декілька найближчих років вірогідно призведе до втрати можливості досягнення цільового показника в утриманні температури до 1,5°С, надасть більше можливостей для блокування відмови від вуглецевоємних технологій і збільшить витрати на перехід до моделей розвитку з низьким рівнем викидів в глобальному масштабі у більш пізній період», – вказують вони.

Експерти UNEP дійшли згоди в тому, що хоча країни «великої двадцятки» (G20) разом просуваються шляхом виконання Канкунських зобов’язань стосовно боротьби зі змінами клімату на період до 2020 року, ці зобов’язання недостатньо амбіційні для створення відповідної точки відліку для забезпечення їх узгодженості з цільовими показниками рівня температури, передбаченими Паризькою угодою.

Оскільки Паризька угода передбачає механізм, який дозволяє підвищувати амбіції з плином часу, існує надія на адекватний перегляд обіцянок країнами. Перша формальна можливість його використати буде в 2018 році. В ООН запевнюють, що підвищення амбіцій до 2020 року є швидше за все останнім шансом зберегти можливість обмеження глобального потепління до 1,5°С. Таким чином, залишається нам тільки три повних роки до моменту, коли стане «запізно».

Прогалина викидів

Щорічно, починаючи з 2010 року, UNEP здійснює оцінювання поточних кліматичних амбіцій в контексті останніх даних щодо зусиль, достатніх для уникнення небезпечного потепління. Будь-який дефіцит заходів вважається «прогалиною у рівнях викидів парникових газів». Відправною точкою є допустимий рівень глобальних викидів парникових газів у фіксованій точці майбутнього, який дає шанси на обмеження потепління до заданої температури. У попередніх звітах організації опорними точками були 2020 рік та обмеження потепління до 2°С.

В останньому дослідженні експерти ООН розширили свій аналіз до 2030 року та врахували бажані обмеження стосовно підвищення температури до 1,5 та 2°С, відповідно до прийнятих у Парижі домовленостей. На фоні цих лімітів фактичні викиди зростають й в 2014 році сягнули близько 53 Гт СО2-екв, стверджують в ООН.

Annual Global Total GHG emissions Scenario 2030: Global Total GHG emissions Credit: UNEP:The Emission Gap Report 2016

Малюнок 1. Глобальні викиди парникових газів за різними сценаріями та прогалинами викидів у 2030 році

Для 50%-ї ймовірності обмеження потепління до 1,5°С, обсяг викидів не має перевищувати 39 Гт СО2-екв у 2030 році. Більш обнадійлива ціль з 2°С (66% ймовірності) може бути досягнута з обсягом викидів на рівні 42 Гт СО2-екв.

Проте, поточні плани істотно відстають від цих цілей, відповідно до UNEP. Якщо країни дотримаються своїх кліматичних обіцянок, обсяг викидів становитиме 53-55 Гт СО2-екв у 2030 році. Тобто, для обмеження глобального потепління до 2°С «прогалина викидів» складає 12-14 Гт СО2-екв, до 1,5°С – 15-17 Гт СО2-екв.

За оцінками дослідників, глобальні викиди парникових газів продовжують зростати, проте обнадійливими виглядають індикатори, які говорять про сповільнення викидів внаслідок спалювання викопного палива та роботи важкої промисловості. Так, вперше з 1970 року викиди двоокису вуглецю від цих процесів проявили стагнацію й показали ознаки слабкого спаду. До 2015 року глобальні викиди парникових газів зростали щорічно на 1,3% (у період між 2012 та 2014 роками), що значно повільніше попередніх 12-ти років, коли середнє щорічне зростання становило 2,9%.

Як діяти

Сьогодні існує величезна кількість публікацій про те, яким чином утримати глобальне підвищення температури на 2°С до кінця століття з вірогідністю досягнення мети біля 66%. Значно менше сценаріїв для досягнення амбітніших 1,5°С, а зі ймовірністю вище 66% такі взагалі поки відсутні. Таким чином, автори дослідження оперували оцінками з вірогідністю 50%, що згідно з термінологією Міжурядової групи експертів зі змін клімату визначені як «приблизно більше, ніж ймовірно».

Упорядники доповіді вважають за необхідне наголосити, що більшість сценаріїв із досягнення 1,5 чи 2°С передбачають застосування так званих технологій з негативними викидами у другій половині століття – активне та постійне вилучення двоокису вуглецю з атмосфери. Сюди можна віднести стале лісорозведення та лісовідновлення, підвищення ґрунтового поглинання вуглецю, біовугілля та поєднання біоенергії з технологією уловлювання та зберігання вуглецю (біо-УЗВ).

Окрім сумних прогнозів, автори доповіді дають оцінку технологіям та можливостям пошуку шляхів подальшого скорочення у необхідних масштабах, у тому числі шляхом участі недержавних суб’єктів, прискорення темпів впровадження енергоефективності та їх взаємної узгодженості з цілями сталого розвитку.

«Недержавні суб’єкти (приватний сектор, міста, регіони та інші субнаціональні активні суб’єкти, наприклад, групи громадян) можуть допомогти зменшити рівні викидів, що дасть можливість скоротити вказаний розрив на декілька гігатонн до 2030 року в сільському господарстві і транспорті. При цьому умовою є те, що більшість ініціатив дійдуть своїх цілей та не стануть заміною іншим діям», – зазначили автори доповіді. За їх розрахунками, в 2015 році інвестиції в енергоефективність збільшились на 6% та склали 221 млрд доларів США.

На думку ООН, підвищення енергоефективності є сферою, вкладення в яку могли б принести вагоміші результати. Згідно досліджень, інвестиції в енергоефективність в розмірі 20-100 доларів США з розрахунку на тонну двоокису вуглецю потенційно скорочують обсяги викидів на 5,9 Гт у сфері експлуатації будівель, 4,1 Гт – у промисловості і 2,1 Гт – у транспорті до 2030 року.

Керівник програми ООН з питань навколишнього середовища Ерік Солхейм заявляє, що світ обрав вірний шлях для досягнення кліматичних цілей. Однак, зусиль докладається замало. «Паризька угода сповільнить зміну клімату аналогічно до того, як недавня Кігальська поправка скоротить об’єми викидів ГФУ. Ці обидва документи демонструють тверду відданість справі, але цього досі недостатньо, якщо ми хочемо мати можливість запобігти серйозній зміні клімату», – наголосив він.

Пора просинатися

У вступному слові до звіту Солхейм та провідний науковець програми Жаклін МакГлейд написали: «Ми повинні вжити термінових заходів. Якщо ми цього не зробимо, ми будемо оплакувати втрати біорізноманіття та природних ресурсів. Ми шкодуватимемо про економічні наслідки. Насамперед, ми сумуватимемо над людською трагедією, якої можна було уникнути; зростаюча кількість кліматичних біженців, зморених голодом, злиднями, хворобами та конфліктами будуть постійно нагадувати про нашу нездатність виконати власні зобов’язання». Ці слова є на сьогодні найдраматичнішою презентацією звіту.

ООН дає чітке послання у доповіді, що виключно термінові й жорсткі скорочення викидів парникових газів підвищать шанс уникнути небезпечних змін клімату. Необхідність термінових дій підтверджується й тим фактом, що 2015 рік став найспекотнішим роком за весь період метеоспостережень. Ця тенденція продовжується, й перші шість місяців 2016 року також стали найтеплішими за весь час спостережень.

Заходи, спрямовані на боротьбу зі змінами клімату, стали не тільки самостійною ціллю сталого розвитку. Вони безпосередньо впливають і також залежать від зусиль з досягнення інших цілей. Тому, поряд з основними результатами дослідження, автори звіту підкреслюють, що навіть ранні прояви кліматичних змін можуть підірвати зусилля з досягнення цілей до 2030 року, а невиконання кліматичних цілей спричинить ще гірші наслідки в подальшому.

Науковці наголошують, що успіх Паризької угоди та Порядку денного ООН у сфері сталого розвитку залежатиме від спроможності урядів ставити перед країнами цільові задачі, засновані на перевагах використання спільних можливостей. Часу залишається дуже обмаль, але достатньо, щоб кожна країна запиталася, чи не замало докладається зусиль.