Пропонована ціль зі скорочення атмосферних викидів є «абсолютно недостатньою» та має бути збільшеною в шість разів до 2030 року задля сповільнення росту світової температури в межах 2 °C, йдеться у результатах дослідження, опублікованого напередодні зустрічі лідерів країн «Великої двадцятки».

Поки лідери «Великої двадцятки» (на фотографії -лідери «Великої двадцятки» перед груповим фото) готувалися до зустрічі у Китаї, де вони мають намір підтвердити свої зобов’язання у рамках Паризької кліматичної угоди, було оприлюднено доповідь, згідно з якою обіцяне скорочення викидів вуглеводнів має збільшитися вшестеро, щоб уповільнити зростання середньої температурі на планеті до 2 °C.

У неділю Ханчжоу прийматиме групу урядовців із найбільших економік світу. Очікується, що тон зустрічі задаватимуть господарі та представники США, які ратифікують кліматичну угоду ще до прильоту інших лідерів.

Паризька угода встановлює верхню межу потепління на рівні «значно нижчому від 2 °C». Але як засвідчила доповідь дослідного консорціуму Climate Transparency, навіть зазначена цифра буде нереальна, якщо країни «Великої двадцятки» не домовляться про набагато серйозніше скорочення викидів, ніж було обіцяно раніше.

Нинішні зобов’язання, які взяли на себе сторони Паризької угоди, передбачають 15 % зменшення прогнозованих викидів вуглеводнів до 2030 р. У зазначеному вище звіті такий показник названий «абсолютно недостатнім». Щоби втримати зростання середньосвітової температури в межах 2 °C, потрібні вшестеро більші скорочення за аналогічний відповідний період.

Source: Climate Transparency

Джерело: Climate Transparency

Попри деякі позитивні сигнали, в історичній перспективі цей процес займає надто тривалий час. І коли йдеться про кліматичні зміни, найважливіша роль відводиться саме такій групі країн як «Велика двадцятка». Саме вони відповідають за три чверті викидів парникових газів. Їх зростання вже вповільнюється, але поки меншим не стає.

«Хоча зросту парникових викидів по всьому світі ми вже і не спостерігаємо, до необхідної динаміки, яка перетворить економіку із такої, що ґрунтується на викопному паливі, у зорієнтовану на відновлювальні ресурси, нам все ще далеко», – говорить Альваро Уманья, співголова Climate Transparency і колишній міністр енергетики та охорони довкілля такої багатої на відновлювальні ресурси країни як Коста-Рика.

Частково це вповільнення, яке ми спостерігаємо, зумовлене революцією в енергетиці з відновлювальних джерел. У країнах «Великої двадцятки» частка «зеленої» енергетики збільшилося на 18 % у порівнянні з 2008 р. А найбільш привабливі регіони для інвестицій у цей сектор – це гіганти вуглецевої промисловості Індія та Китай.

«Це хороший знак, – стверджує Ян Бурк із Germanwatch, організації-співавтора названого вище дослідження. – Це ті економіки, де перехід справлятиме найбільший вплив на клімат у світі».

«Але інвестиційна привабливість не повсюди однакова, – розповідає він далі. – Скажімо, Франція і надалі покладається на АЕС і не дає розвиватися вітровій та сонячній енергетиці, та й запропоновані Німеччиною обмеження для відновлювальної енергетики нас неабияк бентежать».

Уряд Великої Британії дочасно обмежив субсидування індустрії, і це призвело до того, що підприємства сонячної енергетики в країні змушені вдвічі скоротити свої робочі місця. Австралійський уряд намагається на законодавчому рівні урізати бюджет інноваційного фонду для відновлювальної енергетики на один мільярд доларів.

Позитивними змінами характеризується і торгівля квотами на викиди парникових газів. Якщо раніше вважалося, нібито для її успішного розвитку необхідні міжнародні договори, то зараз стало зрозуміло, що вона активно поглиблюється не тільки на міждержавному рівні, а й навіть на регіональному (хоча й ціни, що встановилися на цьому рівні, зазвичай дуже низькі).

Назагал, енергоємність та вуглецевоємність економік «Великої двадцятки» зменшується. Проте недостатньо для компенсування економічного росту, а це значить, що забруднення викидами вуглеводнів досі збільшується.

Source:Climate Transparency

Як було зауважено раніше, в усіх країнах «Великої двадцятки» на різних стадіях будівництва споруджуються різноманітні ТЕС, що в принципі суперечить Паризьким домовленостям.

Згідно з даними сайту Carbon Brief, запаморочливі 93% частки у виробництві енергії з кам’яного вугілля припадає саме на країни «Великої двадцятки». Ніклас Гене із громадської організації NewClimate Institute, а також один із співавторів звіту, заявляє: «Якби країни G20 надумали позбутися вугільної залежності, то це неабияк посприяло би виконанню ними взятих зобов’язань відповідно до кліматичних домовленостей і спрямувало би криву їх викидів за траєкторією, що вписалась би в межі 2 °C».

Та замість того, щоби збільшувати тиск на виробників у вугільній, нафтовій та газовій галузях, країни «Великої двадцятки» продовжують витрачати на їх підтримку бюджетні кошти. І згідно з даними дослідження, у 2013 – 2014 рр. субсидування підприємств енергетики на викопному паливі приблизно склало 70 млрд доларів.

Чимало країн докладають набагато більше зусиль до фінансування таких сфер, ніж на клімат. Усе це відбувається всупереч зобов’язанням представників «Великої двадцятки» припинити цю підтримку. Тому, як результат зустрічі, на чіткий графік скорочення відповідних субсидій ми можемо лише сподіватися, але не чекати

За матеріалами Карл Матісен (KarlMathiesen) www.climatechangenews.com