Тетяна Кармелюк

Європа готується до запровадження нових цілей з енергоефективності – скоротити споживання енергоресурсів на 30% до 2030 року. Як і заявляли представники ЄС на різних рівнях, ціль буде амбітніша та матиме обов’язковий характер, на відміну від попередньої, встановленої до 2020 року. До британської редакції Reuters потрапив проект документу, який Європейська комісія планує опублікувати наступного місяця після формальних узгоджень із єврокомісарами, саме він містить нові цілі із скорочення споживання енергії, збільшення частки відновлювальної енергетики та зменшення енерговтрат. Європа прагне використовувати нову ціль в якості кроку вперед в напрямку реалізації Паризької угоди, тим паче, що США та Китай вже політично випередили ЄС, ратифікувавши Угоду напередодні зустрічі «Великої двадцятки».

Очікувалось, що Директива з енергоефективності ЄС, прийнята в 2012 році, спричинить суттєве оновлення житлового фонду Європи та встановить нові стандарти для державних закупівель та енергоаудиту. Проте, реалізація її положень на національних рівнях була низькою.

Попередня домовленість стосовно встановлення жорсткіших цілей була досягнута ще у 2014 році, тоді 28 країн-учасниць ЄС домовилися зменшити споживання енергії на 27% у порівнянні з традиційним сценарієм розвитку.

Цілі до 2030 року стали сигналом гарних намірів перед кліматичною конференцією у Парижі та основною позицією ЄС під час переговорів. І вони мають не тільки екологічний інтерес. Після того, як в 2009 році Росія призупиняла постачання газу в ЕС через борги України, Європа більше прагне до енергетичної безпеки, водночас піклуючись про питання зміни клімату.

Україна і ЄС: рух назустріч

Підписання Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом зобов’язує Україну відповідати високим європейським стандартам, в тому числі встановленим намірам зі скорочення споживання енергії та досягнення певної частки відновлювальної енергетики в енергобалансі країни. Встановлюючи нові цілі з енергоефективності, ЄС тим часом підвищує планку для України, яка й так, часом, здається недосяжною. Та й давайте поставимо крапки над «і» в питанні, чи це Європі потрібна енергоефективна Україна, чи нам самим.

Переосмислити цілі із збільшення енергоефективності тепер спонукає Україну ще й ратифікація Паризької угоди. Енергоефективність має стати серед найпріоритетніших завдань для України, яка хоче підтримати свою економіку, створити нові робочі місця та зменшити вплив на довкілля і клімат. Не потрібно озиратися на цілі ЄС: для України енергетичним «подвигом» буде досягти хоча б середньоєвропейського рівня споживання енергоресурсів: енергоємність економіки України у порівнянні з деякими країнами Європейського Союзу вища утричі, а то й більше.

«Якщо Україні вдасться підвищити свій рівень енергоефективності до середнього рівня ЄС, досягнуті заощадження будуть більшими, ніж споживання енергії в Іспанії протягом усього року. Таким чином, Україна зможе навіть стати експортером енергії», – так оцінив потенціал України в енергоефективності Марош Шевчович, віце-президент Єврокомісії, відповідальний за Енергетичний Союз. Він додав, що у зв’язку з цим Єврокомісія готова підтримати створення до кінця року відповідного Фонду з енергоефективності.

Для досягнення хоча б базового енергетичного рівня Європи, Україні потрібно здійснити низку інституційних та правових змін у цій сфері. Для початку, окрім зазначеного Фонду енергоефективності, це відхід від адміністративного регулювання й створення прозорих енергетичних ринків, а також гармонізація в українському законодавстві європейських регуляторних актів, пов’язаних з енергоефективністю та розвитком відновлювальних джерел енергії.

Credit: World Energy Council, Enerdata, 2016

Звірити годинники

Ключовим етапом в приведенні правил гри на енергетичному полі України до європейських стандартів є домовленість про терміни і поняття, які ми не тільки перекладаємо з англійської мови, а й закладаємо в них певний смисл при підготовці нормативного документу.

Офіційна ціль з досягнення енергоефективності визначена в Стратегії сталого розвитку України-2020, схваленій Указом Президента 12 січня 2015 року – «зниження енергоємності валового внутрішнього продукту на 20 відсотків до кінця 2020 року». Ще одну ціль містить Національний план дій з енергоефективності до 2020 року, який ставить за мету скорочення кінцевого енергоспоживання на 9% від середнього рівня 2005-2009 років.

Розробка й прийняття законів, необхідних для нормативного забезпечення сфери енергоефективності, а особливо термінологія у законах, має корелюватися з відповідними законами та визначеннями у ЄС, зазначають у зверненні до керівництва країни учасники ГО «Експертна платформа з енергоефективності». Експерти також рекомендують поділити реформу в цьому секторі на три етапи: енергоефективність споживання енергії, ефективність транспортування та корінна модернізація генерації.

Все ж, поки що в якості цілей з енергоефективності Україні варто розглядати не потенційні обсяги скорочення споживання газу/вугілля, а прийняття європейської директиви про енергоефективність (Директива 2012/27/ЄС). Тут – непочатий край роботи. У серпні експерти аналітичної організації «Dixi-group» оцінили стан справ з впровадження необхідних для масштабної енергоефективності заходів як незадовільний. Відповідальне за розробку рамкових документів для імплементації згаданої директиви Міністерство регіонального розвитку та будівництва України. «Процес розробки конкретних механізмів та порядку функціонування Фонду
енергоефективності, який є ядром політики Уряду в цьому напрямку, далекий від фіналізації. Про це каже і загальна форма відповідної концепції, ухваленої Кабінетом Міністрів раніше», – йдеться у звіті організації. За неофіційними даними, на стадії погодження з органами влади знаходиться проект розпорядження Кабміну України «Про затвердження Плану заходів із впровадження систем енергетичного менеджменту в бюджетних установах». Очікується, що цей документ створить умови для забезпечення раціонального використання енергетичних ресурсів та сприятиме економії видатків з державного бюджету.

Починати дорого

За даними Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, загальна потреба інвестицій в енергоефективність України становить 57 млрд доларів США. Профільний міністр Геннадій Зубко стверджує, що опалення будівель є одним з найперспективніших секторів для покращення енергоефективності в Україні.

Україну не залишають наодинці із цими намірами. Підтримати і консультативно, і фінансово у впровадженні енергоефективних реформ готовий і ЄС, окремі країни-учасниці евроспільноти, неурядові міжнародні організації. Так, під час саміту YES в Києві 16 вересня Єврокомісар з питань розширення та європейської політики сусідства Йоганнес Ган озвучив намір Євросоюзу спрямувати 100 млн євро Фонду енергоефективності. Ці кошти стануть доступними після його створення та запуску, на що у проекті бюджету України на 2017 рік вже передбачено 800 млн грн. Створення Фонду енергоефективності передбачене й Угодою про Асоціацію з ЄС.

Однією із перешкод на шляху до збільшення енергоефективності є велика частка домогосподарств, які користуються субсидіями. Так, нинішня система житлових субсидій не тільки не містить достатньо стимулів для енергоефективності, а радше спонукає до більшого використання енергоресурсів. Але ідея повної відмови від надання пільг та їх монетизації для подальшого інвестування в енергоефективні заходи наразі не отримала одностайної підтримки як серед депутатів, так і експертного середовища.

Ратифікація Паризької угоди, як і зобов’язання в рамках Угоди про Асоціацію з ЄС, ставлять перед Україною ряд цілком конкретних завдань, що стосуються раціонального використання енергетичних ресурсів, зменшення впливу на довкілля та клімат. Поки що від урядовців частіше звучать декларації про наміри, аніж звітування про реальні дії. Хоча, останні заяви про закладення коштів у створення Фонду енергоефективності на наступний рік та його підтримку зі сторони ЄС дають надію, що він таки запрацює вчасно, й в Україні почнеться новий етап в політиці енергоефективності.