Тетяна Кармелюк

Цей рік Україна провела під кліматичним прапором: так багато значущих подій, що матимуть вплив на кліматичну політику країни, важко пригадати за такий невеликий період часу. 22 квітня Україна підписала, а 14 липня – ратифікувала Паризьку угоду. Цього року стрімких обертів отримала розробка Стратегії низьковуглецевого розвитку України, розроблено та затверджено Концепцію реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року, а також проект Енергетичної стратегії України, підготовленої з урахуванням кліматичних зобов’язань України. Чи стануть ці документи міцним фундаментом для політичної та екологічної політики нашої держави, ще рано судити, проте темпи їх прийняття та залучення все ширшого кола зацікавлених гравців не можуть не давати надію на те, що кліматичні зміни стали нарешті на порядку денному уряду, а роль міжнародних кліматичних процесів визнано на найвищому рівні.

Концепція реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року (надалі – Концепція кліматичної політики) стала першим стратегічним документом у цьому напрямку, затвердженим Кабінетом міністрів України 7 грудня відповідним розпорядженням. Кліматична політика до цього була радше контекстом екологічної та носила фрагментарний характер.

«Концепція покликана визначити стратегічний підхід до посилення реагування держави на виклики, пов’язані зі зміною клімату, та визначити основні шляхи досягнення цілей України щодо скорочення викидів і збільшення поглинання парникових газів та адаптації до наслідків зміни клімату. Вона має пов’язати політику у сфері зміни клімату зі стратегіями, політиками, планами і програмами в інших сферах економічного і соціального розвитку держави”, – пояснила Світлана Гринчук, директор Департаменту з питань зміни клімату, охорони атмосферного повітря та захисту озонового шару Міністерства екології та природних ресурсів.

«Документ цілком практичний. У ньому визначено підстави для розроблення законопроектів, стратегій та планів заходів щодо їх реалізації у різних сферах і на різних рівнях державної влади ( від місцевого до найвищого)», – зазначив міністр екології Остап Семерак, вітаючи схвалення концепції Кабінетом міністрів України.

Документ перераховує шляхи запобігання та адаптації до зміни клімату, а також очікувані результати від її запровадження.

Що стосується кількісних цілей, документ передбачає досягнення до 2030 року рівня викидів парникових газів, який не перевищуватиме 60% від базового рівня 1990 року, та, якщо дозволятимуть показники соціального-економічно розвитку, у 2020 році ця цифра може бути переглянута до амбітніших показників. Окрім цього, до кінця 2020 року очікується зниження енергоємності ВВП на 20% та досягнення індикативної мети енергозбереження на рівні 9% середнього показника кінцевого внутрішнього споживання. Частка відновлювальних джерел енергії до 2020 року має досягнути 11% в загальній структурі енергоспоживання.

Ці цілі корелюють із вже затвердженими національними документами: Стратегією сталого розвитку «Україна – 2020», очікуваним Національним визначеним внеском України, Національним планом дій з енергоефективності на період до 2020 року та Національним планом дій з відновлювальної енергетики на період до 2020 року.

Оскільки це концепція, то чітких механізмів залучення коштів для досягнення поставлених цілей у документі на зазначено. Проте, автори документу розраховують, що самі результати дадуть змогу мобілізувати додаткові ресурси для реалізації кліматичної політики в рамках державно-приватного партнерства.

«Паризька кліматична угода сформувала структуру нової світової кліматичної політики. Україна повинна бути готова до виконання взятих на себе зобов’язань. Це шлях до нових можливостей та запровадження технологій для зниження викидів парникових газів, адаптації до наслідків зміни клімату і відповідно поступового переходу до низьковуглецевого сценарію розвитку країни», – резюмував Семерак.

Ключовим інструментом в концепції фігурує внутрішня система торгівлі квотами на викиди парникових газів, яку ще потрібно створити та запустити з урахуванням положень Директиви 2003/87/ЄС, а також оподаткування викидів парникових газів. Останнє потребує суттєвого вдосконалення, особливо в контексті цільового використання податкових надходжень. Однак, концепція не зупиняється виключно на цих шляхах, та передбачає впровадження «ринкових та неринкових механізмів», спрямованих на скорочення викидів та збільшення поглинання парникових газів.

Розробники документу не пройшли повз питання належної ролі атомної енергетики у досягненні кліматичних цілей. В багатьох країнах АЕС займають значну частку в структурі виробництва електроенергії, тому автори наголосили на необхідності ґрунтовного аналізу можливих ризиків і переваг такого рішення. Як пояснив у інтерв’ю радник міністра екології Тарас Бебешко: «Якщо взяти окремо ядерну енергетику, то з позиції парникових газів вона колосальна, що дає можливість деяким апологетам ядерної енергетики її просувати. Відходи і ризики – це інший бік. Тож рішення має бути комплексним. Знаєте, наразі ще з’явився термін як «чисте викопне паливо». Досі існують такі технологічні процеси, які є неможливими без використання викопного палива. Ми поки що змушені їх застосовувати, але можемо і маємо робити інші дії, які б компенсували це».

Концепція передбачає розробку основного кліматичного документу країни – середньострокової стратегії низьковуглецевого розвитку України на період до 2030 року, який буде скоординований із стратегічними документами секторів економіки та регіональними стратегіями розвитку.

Стратегію низьковуглецевого розвитку України розробляє Мінприроди України за підтримки USAID. У жовтні було представлено каталог оптимальних заходів та політик, які повинні лягти в основу Стратегії. Каталог розроблювався технічними робочими групами проекту «Муніципальна енергетична реформа в Україні» у період з квітня до жовтня 2016 року. За цей час були сформовані технічні робочі групи за шістьома секторами: енергопостачання, енергоспоживання в ЖКГ, енергопостачання в промисловості, транспорт, сільське і лісове господарство та інші види землекористування, поводження з відходами. Стратегія – механізм скорочення викидів парникових газів, паралельно з посиленням економіки, який передбачає зобов’язання України як учасника Паризької угоди.

Для кожного сектору робочі групи відбирають найкращі політики та заходи, ранжуються за пріоритетністю у результаті багатокритеріального аналізу, в тому числі, на предмет потенціалу скорочення викидів парникових газів, необхідних витрат, технічної, соціальної та політичної здійсненності, самодостатності, надійності енергопостачання, екологічних та соціальних зисків, ризиків тощо.

Етапи процесу стратегічного планування поділені на концептуально-, проблемно- та проектно-орієнтований. Політики та заходи низьковуглецевого розвитку згруповані за функціональним принципом. Це відновлювальна енергетика, енергоефективність, трансформація ринку та інституції, модернізація традиційного ринку та інновації, утилізація та ресурсозбереження, поглинання СО₂.

Таким чином, експертами технічних робочих груп, які налічують 143 учасника з представників органів влади, бізнесу, науковців та громадськості, відібрано 109 політик та заходів в усіх секторах економіки.

Готовий проект Стратегії низьковуглецевого розвитку України буде представлено у квітні 2017 року Міжвідомчій комісії із забезпечення виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.

Приклади рекомендованих варіантів політики

Відновлювальна енергетика      

Photo: Source: Windlife Energy

•    Стандарт портфеля відновлювальних джерел енергії або екологічного портфеля
• Стимули щодо відновлювальної енергетики в рамках енергосистем або подолання бар’єрів на шляху розвитку відновлювальної енергетики
• Приєднання України до міжнародного агентства з відновлювальних джерел енергії (IRENA)
• Закупівля екологічно чистої енергії для споживачів – зелені сертифікати
• Переінвестиційна підготовка промислових майданчиків для об’єктів відновлювальної енергетики в рамках державно-приватного партнерства
• Спільне спалювання біопалива на нових та існуючих електростанціях, які працюють на викопному паливі
• Забезпечення екологічно сталого виробництва біомаси для енергопостачання: надання стимулів і підтримки

Енергоефективність              

energylivenews

• Заходи з підвищення енергоефективності, специфічні при використанні електроенергії та/або видів палива
• Сприяння приватному і державному фінансуванню заходів з підвищення енергоефективності
• Термомодернізація житлового фонду у муніципальному контексті
• Стимулювання енергоефективності при проектуванні і будівництві будівель
• Впровадження ЕСКО механізму
• Раціональне водокористування на сільськогосподарських землях
• Впровадження технологій у землеробстві, спрямованих на скорочення споживання викопного палива та електроенергії

Ринок та інституції

• Розкриття інформації про екологічні аспекти/викиди парникових газів
• Запровадження системи торгівлі квотами на викиди ПГ
• Вдосконалення податку на викиди ПГ
• Енергоефективні рішення щодо державних закупівель
• Тарифи, диференційовані за часом доби
• Стимули для придбання енергоефективних авто (feebates), автомобільні ваучери, програма виплати готівки за утилізацію авто
• Плата за в’їзд у перевантажену транспортом зону

Модернізація традиційної енергетики та інновації    

• Стимули, підтримка або вимоги щодо передових технологій енергетики на основі викопного палива (IGCC[1], CCSR[2] тощо)
• Підтримка реконструкції існуючих електростанцій
• Підвищення темпів виведення з експлуатації неефективних блоків ТЕС
• Стимули і підтримка виробництва водню
• Повторне ліцензування, покращення характеристик, підвищення ефективності існуючих АЕС
• Нові потужності ядерної енергетики
• Модернізація систем передачі електроенергії для зменшення втрат

Утилізація та ресурсозбереження        

• Заходи щодо зменшення обсягів утворення відходів
• Програми з повторного використання, вторинної переробки твердих побутових відходів
• Виробництво рідкого/газоподібного палива з ТПВ для стаціонарного і мобільного використання

Поглинання СО₂         

• Озеленення населених пунктів, охорона та відтворення зелених насаджень
• Лісорозведення
• Покращення охорони і захисту лісів з метою утримання накопиченого вуглецю

Робота тільки починається, адже після написання планів необхідно не втратити амбіцій з їх реалізації. Як акцентувала Світлана Гринчук, – «Ми не тільки ратифікували міжнародні угоди. У нас до цього не було свого внутрішнього документу на рівні концепції, який передбачає розроблення двох стратегій якраз у дусі Паризької угоди. Йдеться про стратегію низьковуглецевого розвитку і стратегію адаптації до змін клімату. Саме в цих двох стратегіях будуть чітко розписані орієнтири і шлях України до низьковуглецевої економіки, та як нам адаптуватися до тих змін клімату, яких зазнала безпосередньо Україна».

Проте, важливо зазначити, що процес інтеграції кліматичної політики в інші сектори економіки залучає все більше зацікавлених сторін, та нарешті отримує право називатися стратегічним. Концепція кліматичної політики та майбутня Стратегія низьковуглецевого розвитку дадуть можливість усім галузям економіки отримати доступ до інструментів розвитку держави з одночасним скороченням викидів парникових газів, роблячи боротьбу зі зміною клімату спільною справою усіх органів влади.

[1] IGCC – integrated gasification combined cycle – парогазова установка з газифікацією вугілля, використовується для перетворення вугілля в синтез-газ; сприяє зменшенню викидів СО₂

[2] CCSR – технологія уловлювання і зберігання або повторного використання вуглецю