Для попередження неконтрольованої зміни клімату ми повинні обмежити середню глобальну температуру до 2^°C порівняно з допромисловим рівнем. Для цього потрібно здійснити глибоку декарбонізацію та мати у наявності комплекс необхідних технологій, в тому числі відновлюваних джерел енергії, забезпечення енергоефективності та скорочення викидів на промислових об’єктах та електростанціях, що працюють на горючих корисних копалинах, за рахунок УЗВ.

УЗВ (уловлювання та зберігання вуглецю) – це ряд технологій, покликаних знизити рівень викидів CO₂ з точкових джерел, наприклад електростанцій, що працюють на горючих корисних копалинах, та промислових підприємств. CO₂ уловлюється перед транспортуванням до підземного місця зберігання.

Найбільшим джерелом викидів CO₂ є потужні вугільні електростанції, які вивільняють великі об’єми CO₂ прямо в атмосферу. Однак газові електростанції, сталеварні, цементні та інші крупні промислові заводи також повинні будуть перейти на УЗВ, що вимагається низьковуглецевою економікою.

Рубежі УЗВ

1972 рік
Перше впорскування CO₂ в родовище нафти в штаті Техас, США. CO₂ використовувався для підвищення нафтовіддачі пластів (ПНП).

1986 рік
Повна концепція уловлювання та зберігання CO₂ (УЗВ) була вперше презентована науковцями з Норвегії.

1996 рік
Було відкрито Проект «Слейпнер» (Sleipner) у Північному морі у якості першого в світі повномасштабного комерційного проекту зі зберігання CO₂, на місце зберігання якого надходив один мільйон тон CO₂ щорічно. CO₂ відокремлюється від природного газу, що виробляється родовищем «Слейпнер» й впорскується у формацію «Утсіра» (Utsira) – водоносний горизонт, що пролягає на глибині 800 метрів під морським дном.

1997 рік
Робота з Кіотським протоколом; світові лідери визнають, що УЗВ є потенційним механізмом пом’якшення наслідків зміни клімату, однак жодного стимулу не було включено до остаточної угоди.

2004 рік
Запущено другий широкомасштабний комерційний проект «Ін-Салах» (In Salah) в Алжирі.

2005 рік
Австралія стає першою країною, що розробила законодавчу базу для УЗВ.

2007 рік
Глави держав та урядів ЄС беруть на себе зобов’язання щодо створення 10-12 проектів з демонстрації УЗВ до 2015 року.

Лідери G8 визнають важливу роль УЗВ у боротьбі зі зміною клімату та рекомендують збудувати 20 проектів з демонстрації УЗВ по всьому світу до 2010 року.

У штаті Каліфорнія, США, набуває чинності Стандарт щодо кількості викидів (EPS) – 1100 фунтів CO₂ на мегават-годину – для електроенергії, що виробляється місцевими державними потужностями. Цей стандарт вимагає впровадження УЗВ на вугільних електростанціях.

2008 рік
Пакет документів ЄС щодо зміни клімату: запущено Програму ЄС з демонстрації УЗВ та прийнято, що дохід від продажу дозволів на 300 мільйонів тон викидів в межах Схеми торгівлі викидами ЄС буде використовуватись для фінансування цієї програми.

Директива про зберігання CO₂ та фінансові механізми, необхідні для реалізації проектів з демонстрації УЗВ, також стають частиною договору.

2010 рік
Запуск Програми NER300 Європейської комісії – найбільшої програми фінансування проектів з демонстрації УЗВ та інноваційних технологій, пов’язаних з відновлюваними джерелами енергії.

2012 рік
Офіційне відкриття Технологічного центру Монгстад в Норвегії – найбільшої у світі установи, що займається тестуванням та покращенням уловлюванням CO₂.

Канада встановлює Стандарт щодо кількості викидів (EPS) як для нових, так і для існуючих вугільних електростанцій, які досягнули закінчення терміну свого продуктивного функціонування, та потребують якнайшвидшого впровадження УЗВ – у розмірі 420 тон CO₂ на гігават-годину.

2013 рік

ЄС публікує Повідомлення про УЗВ, у якому визнає важливу роль УЗВ у боротьбі з викидами в промисловості.

На об’єкті з Біо-УЗВ в місті Декейтер, штат Іллінойс, США, було вперше розміщено на зберігання 500 000 тон викидів з від’ємним рівнем вуглецю.

2014 рік

Запущено перший всесвітній повномасштабний комерційний проект з УЗВ на вугільній електростанції Boundary Dam у провінції Саскачеван, Канада.

ЄС встановлює кліматичні завдання у Рамковому регламенті у сфері зміни клімату та енергетики до 2030 року та розпочинає роботу над Енергетичною стратегією Співтовариства.

Photo: Prosjektlab