Основа кліматичної політики України

Moving to low carbon economy Moving to low carbon economy Credit: World Bank

Тетяна Кармелюк

У листопаді Міністерство екології та природних ресурсів опублікувало проект Стратегії низьковуглецевого розвитку України до 2050 року, яка має стати основою кліматичної політики України на найближчі десятиліття, а її виконання сприятиме скороченню парникових газів та зменшенню вуглецевої ємності української економіки.

Документ розроблений відповідно до пункту 19 Статті 4 Паризької угоди, який передбачає, що всі країни-сторони угоди мають розробити та подати в Секретаріат Рамкової конвенції зі змін клімату ООН «довготермінові низьковуглецеві стратегії розвитку до 2050 року». Саме ці стратегії мають стати центральними для досягнення цілей Паризької угоди з обмеження потепління значно нижче 2°С.

«У цьому документі закладено довгострокове бачення переходу економіки країни на низьковуглецевий розвиток. Це передбачає скорочення викидів і збільшення поглинання парникових газів, впровадження екологічно безпечного виробництва із застосуванням «зелених» технологій у всіх секторах економіки. Попереду непростий шлях інтеграції принципів стратегії у національні, регіональні та місцеві стратегії та системи розвитку», – зазначив міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак під час презентації Стратегії.

Документ розроблявся Мінекології за технічної підтримки проекту USAID. «Більше сотні вітчизняних експертів залучалися на добровільній основі, процес був відкритим і містив багато семінарів та робочих нарад», – розповідає Олександр Дячук з Інституту економіки та прогнозування НАН України, який був також долучений до процесу підготовки стратегії.

Oleksandr Diachuk

Основним заданням інституту в цьому процесі було модельно оцінити якомога більше цих політик та заходів на предмет скорочення викидів парникових газів та впливу на соціально-економічний розвиток країни. Використовувалося дві моделі: TIMES-Україна та українська модель загальної рівноваги.

На початку процесу в моделюванні допомагали американські колеги – з The Center for Climate Strategies в частині стратегічного планування та з DecisionWare Group energy system modeling в частині довгострокового енергетичного розвитку. «На початку розробки СНВР американські колеги поділилися каталогом політик та заходів для США, що лягло в основу української СНВР і, головне, дало хороший старт колективній роботі експертів. Звичайно, при підготовці української СНВР було досліджено подібні стратегії інших держав, які вже їх опублікували, а саме: США, Франція, Німеччина, Канада, Мексика та Бенін», – зазначив Дячук, додавши, що особливістю роботи інституту було те, що у ньому практично не формулювали політики та заходи, а лише проводили моделювання тих сценаріїв, що були розроблені за результатами діяльності робочих груп».

Цілями стратегії є перехід до енергосистеми, яка передбачає використання низьковуглецевих джерел енергії, розбудова джерел чистої електричної та теплової енергії, підвищення енергоефективності та енергозбереження в усіх секторах економіки та на об’єктах житлово-комунальної інфраструктури, стимулювання використання альтернативних нафтопродуктам моторних палив та перехід вантажних та пасажирських перевезень завдяки більш екологічно чистих видів транспорту. Окрім того, цілями також є збільшення обсягів поглинання та утримання вуглецю за допомогою застосування кращих практик ведення сільського і лісового господарств, адаптованих до змін клімату; скорочення викидів парникових газів, таких як метан та оксид азоту, пов’язаних переважно з виробництвом викопного палива, сільським господарством та відходами.

Ключовий розділ стратегії – про декарбонізацію економіки України, адже частка енергетичного сектору в загальному обсязі викидів парникових газів сягає 65%, а разом з викидами від промислових процесів – 82%. У документі зазначені низка заходів і політик, або так званий каталог, що був сформований на основі кращих світових практик з урахуванням чинного законодавства та на основі широких консультацій з представниками органів державної влади, бізнесу, вітчизняними та міжнародними експертами, науковцями та громадськістю.

Політики й заходи відбирали за такими критеріями, як потенціал скорочення викидів парникових газів, економічний ефект, енергетична безпека та сталість, довкілля, стале та ефективне користування природними ресурсами і справедливість для осіб, груп та територій. Оцінка потенціалу скорочення викидів парникових газів розраховувалася з 30 відібраних політик і заходів. В свою чергу, останні згруповані за функціями та секторами: енергоефективність, відновлювальна енергетика, модернізація та інновації, трансформація ринку та інституцій. Для кожної групи розроблені сценарії скорочення викидів парникових газів.

Група політик з енергоефективності включає такі заходи, як підвищення енергетичної ефективності будівель, сприяння заходам з державного та приватного фінансування підвищення енергоефективності, в тому числі у промисловості тощо.

До політик у сфері відновлювальної енергії віднесено збільшення виробництва та споживання електроенергії з відновлювальних джерел, екологічно стале виробництво та розширення використання біомаси і біопалива, виробництво біогазу та розвиток міжнародної інтеграції України у сфері відновлювальної енергії.

Група політик «Модернізація та інновації» включає підвищення ефективності роботи електростанцій, розвиток ядерної енергетики, модернізацію транспортної галузі, підтримку впровадження технологій акумулювання енергії та інші заходи, спрямовані на оновлення основних засобів традиційної енергетики.

Політики у сфері трансформації ринку та інституцій ставлять завданням структурні зрушення в економіці та на ринках, впровадження регуляторних та управлінських практик, стандартів і норм. Вони також передбачають заходи інформаційно-просвітницької діяльності у сферах освіти, науки і технологій. Наприклад, це запровадження ринкових механізмів скорочення викидів парникових газів (торгівля квотами на викиди, оподаткування викидів), активізація участі громад у політиках, пов’язаних зі зміною клімату, застосування критерію енергоефективності при здійсненні державних закупівель.

Завдяки широкого набору політик, викиди парникових газів від енергетичного сектору та промислових процесів можуть скоротитися до рівня 31-34% від 1990 року або до 260-285 млн т СО2-екв. Наразі наміри України – досягти скорочення викидів до рівня 35% від 1990 року. Однак, це не остаточна цифра, адже стратегія передбачає перегляд показників щоп’ять років задля оцінки прогресу.

GHG emission LEDS 2050 Credit: Low Emission Strategy 2050 Ukraine

Малюнок 1 Частка викидів ПГ в секторах «Енергетика» та «Промислові процеси» у порівнянні з 1990 р. Джерело – Проект Стратегії низьковуглецевого розвитку України до 2050 року

Згідно прогнозу, виконання всіх заходів з групи «Енергоефективність» дозволить до 2050 року скоротити викиди парникових газів до рівня 53% від 1990 року або 448 млн т СО2-екв. Моделювання показує, що інтенсифікація використання відновлювальних джерел разом із енергоефективністю зможуть досягти скорочення викидів до рівня 33% від 1990 року. Запровадження всіх політик Стратегії дозволить до 2050 року досягти рівня викидів парникових газів 31% від 1990 року.

На думку Олександра Дячука, документ вийшов досить пристойний. «На відміну від Національно визначеного внеску, який має бути обов’язково переглянутий, проект Стратегії містить достатньо амбітну ціль скорочення викидів парникових газів і, що головне, мабуть, перший документ в історії незалежної України який об’єднує та уніфіковує в собі політики з різних сфер та секторів які прямо чи опосередковано впливають на викиди парникових газів в Україні. Відсутність такого стратегічного довгострокового документу була причиною ситуації, коли різні стратегії містили ріні цілі для одного і того ж індикатора», – сказав він.

Так, стратегія враховує існуючі галузеві політики, а саме Стратегію сталого розвитку України – 2020, Концепцію реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року та План заходів до неї, Енергетичну стратегію України до 2035 року, а також національні плани дій з відновлювальної енергетики та з енергоефективності (обидва до 2020 року). Крім цього, перераховані чинні інструменти та нормативи, що ставлять за мету, з-поміж іншого, зменшення викидів та збільшення енергоефективності, розвиток альтернативної енергетики, наприклад, зелений тариф та Фонд енергоефективності.

Стратегія низьковуглецевого розвитку є гнучким документом, який має інтегрувати секторальні політики та переглядатися кожні чотири чи п’ять років (разом з переглядом Національно-визначених внесків України до Паризької угоди). Після представлення стратегії і її схвалення на засіданні Міжвідомчої комісії із забезпечення виконання Рамкової конвенції зі змін клімату ООН, документ буде розміщено на веб-сайті РКЗК ООН.

Після затвердження Стратегії розпочнеться розробка Дорожньої карти з її впровадження, яка також повинна передбачати всі галузеві стратегії та соціальний розвиток.

«Перспективи імплементації Стратегії низьковуглецевого рощвитку України, як і решти стратегічних документів, залежатимуть від консолідованості різних міністерств та відомств, політичної волі керівників в державі, а головне – населення. Саме воно має стати драйвером у боротьбі і міною клімату та екологізації енергетики. Важливо усім розуміти, що вже пройшов час, коли ми могли марнотратно використовувати енергію і не звертати увагу на відновлювані джерела енергії», – резюмував Дячук.

Larisa Bronder

larisa@bellona.no