Минулий рік став надзвичайно багатим на різноманітні рішення та події, що матимуть безпосередній вплив на кліматичну політику України. Саме наприкінці 2015 року на 21-ій зустрічі сторін РКЗКООН ухвалено Паризьку угоду, основний кліматичний договір глобального рівня. Процес ратифікації документу державами-учасниками ООН супроводжувався амбітними заявами посадовців щодо скорочення викидів парникових газів та впровадження потужних політичних механізмів.

Україна стала одним із перших підписантів Паризької угоди. Ця першість стала позитивним двигуном для напрацювання та прийняття кліматичних стратегічних документів, постановки завдань й обговорення з максимальним залученням зацікавлених сторін, включення кліматичної складової до галузевих програм розвитку. Без сумніву, одні події можуть канути в Лету зі зміною керівного істеблішменту, інші максимально інтегруються до процесу прийняття рішень й стануть невід’ємною складовою політики держави.

Ми відібрали найпомітніші рішення та події, що можуть мати певний вплив на кліматичну політику України в найближчі роки, та довірили представникам законодавчої, виконавчої влади і неурядового сектору оцінити їх реальний вплив на політичні процеси в країні.

Наші експерти:

Андрій Андрусевич – старший аналітик Ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля»;

Інна Індутна – співзасновниця ГО «Українська молодіжна кліматична асоціація» (УМКА);

Інна Індутна – співзасновниця ГО «Українська молодіжна кліматична асоціація» (УМКА)

Олексій Рябчин – народний депутат України, голова підкомітету з питань енергозбереження та енергоефективності Комітету паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради України;

Ірина Ставчук – експерт з питань зміни клімату Національного екологічного центру України;

Олексій Хабатюк – заступник начальника департаменту енергоефективності НАК «Нафтогаз України».

Як свідчать результати оцінювання, не завжди найбільш обговорювані заходи мають такі ж наслідки на практиці. Безперечно, найвищу оцінку отримала ратифікація Україною Паризької угоди – 4,4 бали з 5. Дещо менший вплив очікується від впровадження проекту Енергетичної стратегії України до 2035 року, яка зараз активно обговорюється стейкхолдерами.

Олексій Хабатюк – заступник начальника департаменту енергоефективності НАК «Нафтогаз України»

Експерти оцінили її потенційний вплив на національну кліматичну політику в 3,6 бали. Поруч з Енергостратегією за потенційним впливом опинилася Концепція реалізації державної політики у сфері змін клімату на період до 2030 року.

Найменший вплив на кліматичну політику чи навіть його відсутність прогнозується від проектів розвитку сонячної енергетики на території Чорнобильської зони відчуження (1 бал), оголошення каталогу кліматичних заходів у рамках Стратегії низьковуглецевого розвитку України (1,25 бали), та спрямування залишків коштів, отриманих за Кіотським протоколом, на закупівлю гібридних авто для патрульних (1,4 бали).

На думку Ірини Ставчук, проект зі збору кліматичних заходів в каталог у рамках Стратегії низьковуглецевого розвитку України є важливим процесом, але йде «у відриві від головних процесів державної політики».

Ірина Ставчук – експерт з питань зміни клімату Національного екологічного центру України

Звідси логічно виникають запитання, чи враховані заходи, зібрані у каталозі, в проекті Енергетичної стратегії, Плані дій Уряду чи в порядку денному законопроектів Верховної Ради?

Наші експерти також поділилися своїми очікуваннями щодо кліматичної політики України на 2017 рік. Очевидно, що «паризький» запал трохи стихне й на горизонті можуть з’являтися нові важелі для прийняття кліматичних рішень.

«Кліматична політика України головним чином формуватиметься реактивно, у відповідь на глобальні процеси», – вважає Андрій Андрусевич. «Невизначеність майбутнього цих процесів (в результаті послаблення ЄС та невизначеності позиції США) є головним фактором, який не дозволяє чітко спрогнозувати, як саме ці процеси вплинуть на кліматичну політики України», – зазначив він.

На думку Андрусевича, найсуттєвішим фактором, який впливатиме на національну кліматичну політику України у найближчі роки, буде енергетична безпека, зокрема енергоефективність. «Так, підвищення енергоефективності є важливим елементом як кліматичної політики, так і енергетичної безпеки. Розрахунки Європейської Комісії свідчать, що підвищення енергоефективності на 1% зменшує імпорт природного газу на 2,6%. Це відповідає і тенденціям в ЄС, який зосереджує свої зусилля на так званому “кліматично-енергетичному пакеті”.

Андрій Андрусевич – старший аналітик Ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля»

Основною характеристикою цього процесу в енергетичній сфері мав би бути перехід до нової моделі забезпечення енергетичної безпеки, де ключову роль відіграватимуть зменшення частки викопного палива, розвиток відновлювальної енергетики, енергоефективність та зміна моделі енергетичного ринку», – додав експерт.

Декарбонізації енергетичного сектору, стверджує Андрусевич, сприятиме також імплементація зобов’язань в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також Енергетичного Співтовариства. З ним погоджується Олексій Хабатюк. Він стверджує, що в цьому році достатньо буде «хоча б вирішення того, в який спосіб буде виконуватись кліматична частина Угоди про асоціацію».

Цього року кліматичній політиці буде приділено значно менше уваги, ніж економічній та енергетичній, констатує Олексій Рябчин. Він додає, що потрібно працювати над тим, щоб ці три напрями розроблялися синхронно й без критичних перекосів.

Олексій Рябчин – народний депутат України, голова підкомітету з питань енергозбереження та енергоефективності Комітету паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради України

«Той факт, що Україна прийняла на себе зобов’язання в рамках Паризької угоди, які вона може виконати без додаткових суттєвих зусиль, сильно демотивує активне здійснення заходів із покращення навколишнього середовища. Але очікується, що тема глобальної кліматичної політики буде залишатися актуальною, громадянське суспільство буде тримати руку на пульсі та постійно контролюватиме активність державних органів в цій сфері», – заявляє нардеп.

Основним очікуванням Рябчина є те, що підвищення енергоефективності дасть найбільший ефект для кліматичної політики. Крім цього, депутат сподівається на пожвавлення інтересу до електротранспорту й позитивний ефект від розвитку зеленого транспорту вже в найближчі роки.

«Бізнес відчує стабільність зеленого тарифу та піде пожвавлення інвестиційної активності в сфері відновлювальних джерел енергії», – додає він. «Позитивним сигналом буде запуск зелених проектів в зоні відчуження Чорнобильської АЕС».

Серед основних очікувань Ірини Ставчук у сфері кліматичної політики є ухвалення закону про обов’язковий облік тепла, запуск фонду енергоефективності, ухвалення пакету законодавства в енергоефективності, ринку енергетики тощо. Експерт також очікує підвищення податку на викиди СО₂ для спрямування додаткових коштів на заходи з енергоефективності; стимулювання децентралізованої генерації електроенергії, спрощення підключення до електромереж та отримання зеленого тарифу для приватних домогосподарств; прийняття Енергетичної стратегії з довгостроковим баченням до повного переходу на відновлювальні джерела енергії до 2050 року; початок перегляду INDC (Очікувані національно-визначені внески); Запровадження диференційованого податку на автотранспорт, в залежності від викидів СО₂.

Цілі мають бути підкріплені відповідними інструментами їх досягненнями, тому ми запитали, якими на думку наших експертів мають бути першочергові кроки для ефективного впровадження кліматичної політики в Україні. Такими інструментами можуть стати запуск ринку вуглецевих квот, або ж вдосконалення існуючих фіскальних механізмів.

Андрій Андрусевич: У першу чергу, треба мати кліматичну політику. Від цілей та завдань національної кліматичної політики залежатимуть і першочергові кроки. Тому, вважаю, що першочергово потрібно розробити, затвердити та інтегрувати кліматичну політику в інші сфери. Без синергії з політиками, стратегіями в інших секторах кліматична політика не може бути ефективною в Україні. Мова йде як про загальні соціально-економічні політики розвитку, так і секторальні: енергетична, транспортна, сільськогосподарська. Важливо також інтегрувати кліматичну політику (головним чином її цілі) у процеси прогнозування та планування, зокрема планування територій (у тому числі міст).

Олексій  Рябчин:

• Запровадження тотального обліку енергоносіїв.
• Запровадження маркування енергоефективності будівель.
• Впровадження енергоефективних закупівель для всіх державних закупівель.
• Ухвалення пакету заходів для стимулювання розвитку електромобілів та зеленого транспорту, включаючи розвиток інфраструктури, відміна ПДВ, безкоштовне паркування тощо. Переведення всього державного та муніципального транспорту на зелену енергію.
• Прийняття Стратегії Низьковуглецевого розвитку та втілення її в життя.   Це дасть керівні вказівки для розвитку зеленої економіки в Україні. Потрібно, щоб стратегія була максимально конкретизованою, мала чіткі часові проміжки виконання та вказувала конкретних виконавців заходів стратегії.
• Переосмислення екологічних податків: податок має бути цільовим, ставка має бути відчутна та стимулююча для зниження викидів продуцентом.
• Запуск системи торгівлі викидами та приєднання до Європейського ринку торгівлі викидами.
• Держава має стати основним прикладом та мотиватором ефективного впровадження кліматичної політики.  

Ірина Ставчук: Замість окремої стратегії низьковуглецевого розвитку краще інтегрувати кліматичні питання в секторальні стратегії – енергетики, транспорту тощо. Про систему торгівлі викидами говорити завчасно.

Як свідчать результати оцінювання, попри насиченість 2016 року кліматичними рішеннями й подіями, не всі вони принесуть бажані результати. Головне завдання у цьому році буде полягати в тому, щоб не втратити амбіційних намірів з інтеграції Паризьких домовленостей до галузевих планів та стратегій.

Втім, найкращим показником результативності тих чи інших рішень й заходів у сфері змін клімату, енергетичної політики чи енергоефективності стануть реальні цифри зі зменшення споживання енергетичних ресурсів й, як наслідок, скорочення викидів парникових газів.