Перехід до низьковуглецевої економіки відкриває нові можливості для України

Panel Discussion

Олег Савицький

Які можливості відкриває перед Україною декарбонізація світової економіки? Яким чином Україна може стати частиною постійно зростаючих ринків та промислових ланцюгів постачань низьковуглецевих технологій, продуктів та обладнання і зробити свій внесок в глобальну трансформацію енергетичного сектора в світі? Які галузі та ринки є найбільш перспективними? Що потрібно для того щоб вони розвивались в Україні?

Ці питання обговорювалися на п’ятому Форум “Енергетичний та кліматичний діалог” що проходив 12 грудня в Києві. Форум відбувся за підтримки Міністерства закордонних справ Норвегії та зібрав понад 100 учасників, включаючи народних депутатів, представників міністерств, громадських організацій, науково-дослідницьких інститутів та інноваційних компаній. На форумі було вперше презентовано доповідь Bellona “Можливості України в низьковуглецевому майбутньому”.

Відкриваючи захід, надзвичайний та повноважний посол Норвегії в Україні Уле Хорпестад відзначив що трирічний проект міжнародного екологічного об’єднання Bellona в Україні дозволив підняти комунікації та співпрацю в сфері кліматичної та енергетичної політики між двома країнами на новий рівень, а також надати практичні рекомендації щодо перспективних напрямків співробітництва у майбутньому.

Ambassador_pic 3 Посол Норвегии Уле Терье Хорпестад Credit: Bellona

“Доповідь підготовлена Беллоною підкреслює сильні сторони та можливості України у міжнародному контексті. Вона показує як існуючі сильні сторони України перекриваються з прогнозами зростання ринків низьковуглецевих технологій та продуктів у майбутньому.” – відзначив Уле Хорпестад, додаючи: “Ця робота підкреслює важливість довгострокового потенціалу України та сприяє переходу до більш ефективної кліматичної політики. Я також впевнений, що перехід України до низьковуглецевої економіки відкриває нові комерційні можливості, які можуть бути корисними для розвитку країни загалом.”

Одним з дев’яти пріоритетних напрямків співробітництва між Норвегією та Україною є енергетика, енергоефективність та відновлювані джерела енергії. Україна може виробляти велику кількість вітрової та сонячної енергії, а також має перспективи для розвитку малої гідроенергетики. Тому розбудова відновлюваної енергетики має великий потенціал в Україні і може залучати норвезькі інвестиції. Окрім технологій відновлюваної енергетики, пан посол також вказав на можливості, пов’язані зі стрімким розвитком ринку електромобілів в світі, де Норвегія займає провідні позиції, а також на потребу в будівництві нової промислової інфраструктури для глибокої декарбонізації економіки у відповідності з цілями Паризької Угоди щодо протидії змінам клімату.

В свою чергу народний депутат України Олексій Рябчин, співголова міжфракційного об’єднання “Зелена енергія змін” високо оцінив доповідь Bellona та відзначив, що питання переходу до низьковуглецевого розвитку та “зеленої” трансформації економіки мають знайти відображення у програмах всіх українських політичних партій:

“Тут не має бути якихось відмінностей. За відновлюваними джерелами енергії майбутнє. За розвитком енергобереження взагалі питання виживання країни, тому що я не знаю скільки ще фінансових циклів ми зможемо витримати, коли ми витрачаємо мільярди на закупівлю іноземних паливних ресурсів”.

Alex Ryabchyn_Forum Олексій Рябчин Credit: Bellona

Особливу увагу Олексій Рябчин звернув на гостроту проблеми енергетичної безпеки держави та нагальну необхідність зменшення енергоємності та втрат енергоресурсів.

Власне про те, яким чином Україна може вирішити власні енергетичні проблеми та долучитись до глибокої декарбонізації світу розповів Кіт Уріскі, керівник напряму “кліматичні технології” в Bellona Europe, представляючи підсумкову доповідь.

Серед нових галузей промисловості та технологій, розвиток яких може бути поштовхом для модернізації економіки України, в доповіді було виділено 5 ключових напрямків: вітроенергетика, сонячна енергетика, акумуляторні технології, енергофективність та низьковуглецева інфраструктура. Прогнозується, що до 2040 року частка вітрової енергетики в світі зросте з поточних 4% до 17% від загального виробництва електроенергії на Землі. При цьому щорічні інвестиції в галузь будуть складати від 146 до 170 мільярдів доларів на нове будівництво. Оскільки розширення ринку вітроенергетики в Європі вже рухається на схід, Україна може успішно використовувати та розширювати потенціал власного машинобудування для задоволення експортного попиту на вітрові турбіни та інше обладнання і компоненти.

Ринок сонячної енергетики розвивається ще більш стрімкими темпами, які з року в рік перевищують прогнози. В той час як виробництво фотоелектричних систем в Китаї переорієнтовується більше на власні потреби, попит на Європейському ринку залишається стабільно високим. Це дає Україні можливість виробляти та постачати компоненти для європейського ринку і задовольняти цей попит, створюючи нові робочі місця і отримуючи додаткові стимули для розбудови власних генеруючих потужностей сонячної енергетики.

Поряд з розвитком сонячної та вітрової енергетики, в силу нерівномірного характеру їх генерації, все більш актуальними стають системи накопичення енергії. В останні 5 років рушієм стрімкого розвитку акумуляторних зростаючий став попит на електромобілі. Річні інвестиції в світі, необхідні для подальшого розвитку та впровадження технологій накопичення та зберігання електроенергії, оцінюються від 380 до 590 млрд дол. США. В найближчі роки особливо помітним буде зростання ринку літій-іонних батарей в Європі. Для України, яка володіє великою кількістю відповідних мінеральних ресурсів та висококваліфікованими кадрами, потенціал для створення нової високотехнологічної галузі з виробництва батарей є дуже привабливим. Розвідані родовища літієвих руд в Україні не поступаються багатим родовищам США, Канади та Африки.

Заходи з підвищення енергоефективності є ключовими для того, щоб забезпечити майбутнє зростання відновлюваних джерел енергії та доповнити їх потенціал у зменшенні викидів CO2 в енергетичному секторі. Лише термомодернізація будинків у Європейському Союзі вимагатиме щорічних інвестицій близько 130 мільярдів євро. Розвиваючи власне виробництво таких продуктів, як теплоізоляційні матеріали, сучасні компоненти для електроопалення та теплові насоси, Україна може сприяти підвищенню енергоефективності як всередині країни, так і в Європі.

Окрім підвищення енергоефективності та впровадження ВДЕ для успішного вирішення глобальної проблеми змін клімату також потрібно усунути викиди парникових газів в енергоємних галузях промисловості. Тому для досягнення глибокого скорочення викидів в Європі та впровадження технологій захоплення та геологічного зберігання двоокису вуглецю буде потрібна нова інфраструктура. Лише захоплення СО2 від цементної промисловості в ЄС вимагатиме додаткових річних інвестицій у розмірі 6 млрд дол. В перспективі Україна могла долучитися до розбудови відповідної промислової інфраструктури.

В своєму виступі Кіт Уріски також наголосив, що високий трансформаційний потенціал розгортання цих нових галузей та впровадження відповідних технологій означає що старі галузі будуть стрімко витіснятися, а зміни в економіці будуть глибокими та носитимуть структурний характер.

Keith Кіт Уріскі Credit: Bellona

“Ці технології не будуть просто існувати паралельно з нашим старим способом життя, це трансформаційні зміни. Те, як ми виробляємо енергію, способи якими ми виробляємо продукцію та способи яким ми їх споживаємо – все це буде зазнавати глибоких змін на шляху до глибокого декарбонізованого світу. І це те, під чим весь світ підписався у Паризькій Угоді. Ми потребуємо радикальних змін у тому, як працюють наша економіка та промисловість на фундаментальному рівні.”

Поряд з цим експерт вказав на необхідність нового курсу в Україні, який потрібен для того щоб країна могла виграти від трансформації глобальної економіки та зайняти гідне місце в низьковуглецевому світі:

“Українська економіка досі орієнтується на те, яким був світ в середині 90-х, вона виробляє для експорту метали та аграрну сировину. Це ті експортні сектори, які потенційно можуть постраждати від змін клімату. Коли ми говоримо про технології чистої енергетики, Україна ще не зайняла свого місця на цьому ринку, не створила фундаменту для розбудови власної економіки в низьковуглецевому світі.”

Висновки доповіді, а також ті фактори, що перешкоджають низьковуглецевому розвитку в Україні учасники Форуму обговорили з запрошеними спікерами на панельній дискусії, модератором якої виступила голова Всеукраїнської агенції з інвестицій та сталого розвитку Улія Усенко.

Panel dIscussion_1 Credit: Bellona

На думку Тараса Шевченка, помічника народного депутата Валерія Писаренка, основними перешкодами є відсутність сприятливого інвестиційного клімату та короткі горизонти бізнес-планування в Україні. В таких умовах позитивну динаміку показують лише сектор інформаційних технологій та агропромисловість. За його словами для розвитку нових високотехнологічних галузей промисловості потрібно подолати нестабільність та забезпечити довгострокові гарантії повернення інвестицій для бізнесу.

Керівник кліматичного відділу ГО “Екодія” Анна Акерманн вказала на те, що висновки Bellona перекликаються з двома іншими дослідженнями, які вказують на потребу розпочинати Енергетичний Перехід в Україні.

“За останні кілька місяців вийшло два наукові дослідження, з сценаріями які показують що Україна може до 2050 року, що не так далеко як здається, перейти на відновлювану енергетику. Один з цих сценаріїв був створений за підтримки фонду ім. Гайнріха Бьолля. Згідно цього сценарію до 2050 року Україна може мати 91% відновлюваних джерел енергії в енергобалансі, що економічно обґрунтовано”, – зазначила Аккерман, при цьому звертаючи особливу увагу на визначальну роль енергоефективності: “Найголовніше те, що для переходу на відновлювану енергетику потрібно в першу чергу займатися енергоефективністю. Для того щоб ми мали змогу покрити відновлюваною генерацією велику частку споживання потрібно бути енергоефективними і саме завдяки активним заходам з енергоефективності та енергозбереження можна зменшити майбутнє споживання на 40% і тоді ми можемо говорити про успішний перехід на відновлювану енергетику”.

Anna Akermann Анна Аккерман Credit: Bellona

Експертка також вказала на неузгодженість між різними урядовими планами та стратегіями, за кожну з яких відповідає окреме міністерство. Зокрема така неузгодженість наразі існує між Енергетичною Стратегією до 2035 року, розробленою Міністерством енергетики, та Стратегією низьковуглецевого розвитку, розробленою Міністерством екології та природних ресурсів.

На її думку в майбутньому таких ситуацій потрібно уникати та переймати досвід та управлінські методи країн ЄС, де інтегроване планування здійснюється єдиним органом виконавчої влади. При цьому вона навела приклад Данії, де за кліматичну та енергетичну політику відповідає Міністерство енергетики, клімату та будівництва.

Коментуючи проблему неузгодженості державної політики в сфері клімату та енергетики, Анатолій Амелін співзасновник та директор економічної програми Українського інституту майбутнього вказав на те, що такі документи як Енергетична Стратегія до 2035 року мають прийматися з розумінням майбутніх змін у структурі економіки та потреб у енергоресурсах та на основі ширшої довгострокової програми соціально-економічного розвитку.

Анатолій Амелін Анатолій Амелін Credit: voxukraine.org

“Я радий що Україна мислить категоріями енергостратегії до 2035 року, але не вважаю цей документ системним бо для нього немає фундаменту”, – зазначив пан Амелін, а також розповів про економічні сценарії, які розробляє Український інститут майбутнього: “Ми ставимо собі достатньо амбіційну задачу – досягнути розміру економіки України в 1 трлн дол ВВП до 2030 року. Ключовим драйвером тут є інвестиції. Важливо розуміти, якою буде структура української економіки і від цього відповідно буде залежати структура генерації, структура споживання і попиту на електроенергію.”

Максим Гербут, засновник та виконавчий директор інноваційної компанії PassivDom, в якості ключової проблеми вбачає низькі тарифи на електроенергію для населення. На його думку, не заважаючи на політичну незручність та необхідність у додаткових соціальних програмах, їх підвищення є необхідним кроком і сприятиме великому потоку інвестицій в заходи з енергозбереження та будівництво сучасних генеруючих потужностей на основі ВДЕ.

Maksim Gerbut_pic1 Максим Гербут Credit: Bellona

Андрій Демчук, директор департаменту залучення інвестицій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України зазначив, що цілком можливо налагодити в Україні масове виробництво вітрових станцій, сонячних панелей та іншого обладнання для відновлюваної енергетики, потрібні лише відповідні інвестиції. На його думку допомогти вирішити проблему несприятливого інвестиційного клімату може саме прихід великих інвесторів, які здатні принести з собою нову правову та бізнес-культуру.

Andrei Demchuk Андрій Демчук Credit: Bellona

На думку Михайла Чиженка, начальника відділу кліматичної політики та звітності Міністерства екології та природних ресурсів України, найбільші перспективи Україна має в розвитку електротранспорту завдяки великим запасам літієвих руд, які можуть стати ресурсною базою для виробництва на власній території акумуляторних батарей та електромобілів, а також систем накопичення та зберігання енергії для компенсації нерівномірності генерації від ВДЕ.

Він підкреслив, що технології зберігання енергії будуть необхідними при значному збільшенні потужностей сонячної та вітрової енергетики і є важливою складовою для успішної трансформації електроенергетичного сектору.

Mikhail Chyzhenko Михайло Чиженко Credit: Bellona

Про динаміку та поточні проблеми галузі в своєму коментарі розповіла Олена Колтик, директор з розвитку Української асоціації відновлюваної енергетики (УАВЕ): “Ринок відновлюваної енергетики цього року виріс більше ніж в два рази. Це дуже гарний показник, але галузь кожен квартал стикається з новими викликами”.

Серед проблем з якими стикнули інвестори при реалізації проектів в сфері відновлюваної енергетики в цьому році вона відзначила зміну правил приєднання до мереж, які тепер перешкоджають будівництву сонячних станцій середньої потужності – від 160 кВт до 5 МВт, та нестабільну роботу регулятора – Національної комісії, що здійснює регулювання в галузі енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Olena Koltyk Олена Колтик Credit: Bellona

Зокрема вона вказала на проблему затримки з затвердженням зеленого тарифу для вже побудованих об’єктів зеленої енергетики загальною потужністю 134 МВт, що було викликано відсутністю кворуму в НКРЕКП. За її словами український ринок дійсно має підвищені ризики, але він також пропонує можливості для отримання більш високих доходів.

Відповідаючи на питання щодо перешкод та джерел ризику для галузі Олена Колтик вказала на високий рівень монополізації в електроенергетиці та невизначеність щодо термінів виводу з експлуатації вугільних електростанцій.

“Для того що досягти 11% цільової частки ВДЕ та залучити інвестора в Україну нам треба в стратегії прописати роки закриття вугільних станцій. Коли інвестор буде бачити, що в такій-то області в 2030 році закриється перша вугільна електростанція, він буде розуміти: там буде не вистачати потужності, туди можна заходити будувати підприємство. Люди, які виробляють обладнання будуть розуміти – потрібно перекрити ці потужності новими і відповідно зможуть планувати виробництво,” – сказала директорка з розвитку УАВЕ.

Степан Кудря, директор Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України, зазначив що надбавка в 10% до зеленого тарифу для проектів, що використовують значну частку компонентів та обладнання (50% і більше) вітчизняного виробництва, є важливим сприятливим фактором для розвитку власної вітроенергетичної індустрії. За його словами понад 50 підприємств мають можливість випускати компоненти та обладнання для вітрової енергетики.

Stepan Kudrya Степан Кудря Credit: Bellona

Щодо загальних перспектив розвитку ВДЕ в Україні, пан Кудря відзначив важливість міжнародної співпраці та трансферту технологій. Як позитивне зрушення він відзначив створення при Інституті відновлюваної енергетики НАН України Центру трансферту технологій, який буде сприяти як передачі нових технологій з Китаю та ЄС в Україну, так і навпаки. За його словами найбільшу активність в напрямку двосторонньої наразі проявляють фахівці з Польщі та особливо Китаю. Зокрема Цього року два великі проекти за участі китайських інвесторів, зокрема будівництво заводу з виробництва фотоелектричних панелей та вітропарку в Херсонській області потужністю 500 МВт.

Підводячи підсумки форуму, слід зазначити що на думку міжнародних експертів, науковців, представників громадськості, інноваційного бізнесу та фахівців державного управління, які прийняли участь у роботі форуму та обговоренні доповіді, Україна повинна бути активним учасником майбутньої глобальної низьковуглецевої економіки. Тому питання щодо створення нової промисловості, яка сприятиме енергетичному переходу середині країни, в Європі і в світі загалом, потребує особливої уваги. Наразі видається, що це може стати для майбутнього України найкращою ставкою.

Світ прямує до трансформаційних змін, разом з Україною, в якості нового індустріального хабу, або без неї. Питання в тому, чи може Україна дозволити собі не скористатися цією можливістю?

Larisa Bronder

larisa@bellona.no