Україна в рейтингу САТ: чи є шанси на покращення кліматичних результатів?

CO2 reduction

Тетяна Кармелюк

Нещодавно вийшла чергова щорічна оцінка зусиль країн світу у пом’якшенні наслідків змін клімату, необхідних для досягнення довгострокових цілей Паризької угоди, а саме недопущення глобального потепління в межах 1,5°С. Упорядники рейтингу Climate Action Tracker (САТ) оцінювали, чи достатньо амбітними є національно визначені внески (НВВ) країн. Виявилося, що Україна пасе задніх в цьому списку.

Паризька угода передбачає, що НВВ мають відображати «найвищу можливу амбіцію» та «спільні, але диференційовані обов’язки і відповідні можливості у світлі різних національних умов», однак немає конкретних правил, на чому має базуватися амбіційний рівень внеску. «Оцінка того, що справедливо, залежить від точки зору», – пишуть автори документу. – «Дехто вважає справедливим те, що хто зробив більший внесок в цю проблему або мають більше можливостей для дій, роблять більше. Але навіть якби уряди погодилися з таким принципом, це потрібно було б кількісно визначити, щоб дізнатися скільки має робити кожна країна».

САТ дає прозорий спосіб порівняння цілей і пропозицій з пом’якшення наслідків з багатьма інтерпретаціями того, що справедливо. «Наша рейтингова система оцінює адекватність рівнів викидів з поточними прогнозами політики та зусиллями, направленими на досягнення контрольних показників», – зазначають творці рейтингу.

Цьогорічна рейтингова система САТ охопила шість категорій з такими загальними оцінками: «Зразковий», «Сумісний з Паризькою угодою – 1,5°С», «Сумісний з ціллю 2°С», «Недостатній», «Дуже недостатній» і «Критично недостатній».

Skjermbilde 2017-10-13 08.08.51

Україна, на жаль, потрапила до останньої категорії разом з Чилі, Росією, Саудівською Аравією, Туреччиною та США. При цьому автори не відмітили жодної країни за критерієм зразковості національно визначених внесків.

«Ми вважаємо, що головним наслідком включення сценаріїв, сумісних з Паризькою угодою, є те, що для багатьох країн категорія «Зразковий» сьогодні вимагає значніших зусиль із пом’якшення наслідків, і, як й очікувалося, для переходу до амбітнішої мети», – зазначають розробники САТ.

Однак, з такими результатами оцінювання в Україні не згідні. «Розташування країн в рейтингу САТ дещо спантеличує», – ділиться думками Олександр Дячук, науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАН України. – «Наприклад, Марокко віднесене до групи рейтингу країн, які йдуть шляхом досягнення цілі Паризької угоди щодо обмеження зростання температури до 1,5° С понад доіндустріального рівню. А в той же час, Марокко в своєму НВВ ставить дві цілі: 1) безумовну – скорочення викидів ПГ на 13% відносно Business As Usual (BAU) та 2) з умовами – скорочення викидів ПГ на 32% відносно BAU. Однак, виконання найамбітнішої цілі дозволяє країні нарощувати викиди ПГ порівняно з 2012 р. приблизно на 60%».

Науковець також наводить приклад Китаю, у якого НВВ є з нечітко визначеними цілями. За оцінками Дячука, цілі Китаю дозволяють йому збільшити викиди парникових газів з 10,7 млрд т СО2-екв у 2012 р. до 16,4 млрд т СО2-екв. в 2030 р., тобто на 5,7 млрд т СО2-екв. Тоді як Україна, враховуючи поточні затверджені цілі, може наростити викиди ПГ лише на 0,15 млрд т СО2-екв. «Але Китай має вищий рейтинг, ніж Україна, що не є логічним. Окрім того, експерти САТ не враховують національні обставини України (п.2, ст. 2 Паризької угоди), в яких вона опинилася у зв’язку з військово-політичною агресією РФ і окупацією нею частини території України», – додає експерт.

Хоча Дячук і не погоджується цілком з рейтингом САТ, зокрема стосовно України, однак вважає, що цілі нашої держави не є амбітними, але можливо доцільними на часі їх прийняття. Однак, експерт заспокоєний досить високою активністю Мінприроди з кліматичної політики.

«Заплановано перегляд НВВ цілей України, розробляється Стратегія низьковуглецевого розвитку до 2050 року, цілі якої будуть цілком відповідати духу Паризької угоди. Крім того, вже є нова Енергетична стратегія до 2035 р., виконання якої суттєво сприятиме скороченню викидів парникових газів, розроблено проект Транспортної стратегії до 2030 року, в якій передбачається скоротити обсяги викидів парникових газів та забруднюючих речовин на 60% у порівняні з 2015 р.; Кабінетом Міністрів затверджено Концепцію теплопостачання, де передбачається до 40% використовувати ВДЕ в 2035 р.», – резюмує він.

Народний депутат Олексій Рябчин (фракція Батьківщина) вважає, що процес імплементації цілей Паризької угоди в Україні гальмується через нерозуміння органами виконавчої влади важливості врахування кліматичних питань у своїй роботі.

«Не зважаючи на те, що український парламент став одним з перших в світі, що ратифікував Паризьку кліматичну угоду, а також на активність Міністерства екології у кліматичних питаннях, загальне розуміння виконавчої гілки влади щодо важливості імплементації кліматичної стратегії в роботу кожного міністерства залишається вкрай незадовільною», – стверджує нардеп. Рябчин додає, що Україна має інтенсифікувати процес залучення кліматичних інвестицій для модернізації застарілої енергетичної інфраструктури та адаптації до наслідків зміни клімату, і це двосторонній процес, на який впливає амбіційність наших цілей.

Однак, на думку депутата, неможливо сказати, що Україна сильно відстає від інших країн. «В деяких питаннях Україна навіть заповнює вакуум лідерства на міжнародних перемовинах після зміни пріоритетів американського уряду», – каже Рябчин.

Кампейнерка 350.org у Східній Європі, Кавказі та Центральній Азії Світлана Романко вважає, що для зміни ситуації потрібно більше кліматично активних міських спільнот, які б розуміли важливість впливу скорочення викидів на повсякденне життя міста і його мешканців, створювали певний громадський тиск на тих, хто приймає кліматично важливі рішення, розвивали обізнаність із проблемою зміни клімату та побудову локальних стратегічних інструментів протидії – кліматичних стратегій та планів дій по пом’якшенню й адаптації до зміни клімату.

«Наприклад, зростання частки відновлювальної енергетики в Україні до рівня 12% від ЗППЕ до 2025 року та не менше 25% – до 2035 року, передбачене Енергетичною стратегією України до 2035 року, не відбудеться без ініціатив та відповідних дій окремих міст. Плани та стратегії часто визначаються на загальнодержавному рівні, але ж реалізуються спільно на місцях», – стверджує Романко.

Незадовільну оцінку Україні та низці інших держав у рейтингу САТ Романко аргументує критично низькими цілями зі скорочення викидів парникових газів. «Це свідчить про те, що головні критерії такого рейтингу – стан та вплив поточної політики на викиди, амбітність національно визначених цілей до 2030 року, справедливий розподіл цілей та співмірність зусиль по скороченню викидів із зусиллями інших держав у даних країнах досягаються незадовільно чи несистемно», – пояснює експерт.

Хоча фахівці загалом схиляються до думки, що Україну несправедливо віднесено до найменш амбітних держав, однак головна ідея таких рейтингів залишається незмінною: урядам потрібно більше сигналів про те, що зусилля для боротьби зі змінами клімату потрібно нарощувати. Потрібно переходити від планів та обіцянок до реальних дій.

Larisa Bronder

larisa@bellona.no