Зволікання впровадження УЗВ ставить під питання реалізацію Паризької угоди – вчені

ingressimage_CO2-emissions.jpg Photo: balkans.com

Тетяна Кармелюк

Відсутність технології уловлювання та зберігання вуглецю (УЗВ) є найбільшою перешкодою для досягнення кліматичних цілей Паризької угоди, стверджують науковці.

Результати дослідження «Ключові індикатори для відстеження поточного прогресу та майбутніх амбіцій у рамках Паризької угоди», опубліковані в журналі Nature Climate Change 30 січня, вказують на колективний прогрес у досягненні цілей Паризької угоди щодо 150 країн, які її підписали. Є як хороші, так і погані новини, серед яких – надзвичайне зростання частки сонячної та вітрової енергії за останні роки. Проте, тривала нестача фінансування проектів УЗВ ставить під сумнів утримання глобального потепління в межах 2°С, що передбачено документом.

Паризька угода встановлює глобальну мету з обмеження нагрівання поверхні планети більше ніж на 2°С, докладаючи зусиль з обмеження потепління до 1,5°С. Країни, що підписали угоду, мають різне бачення ї виконання. Серед озвучених обіцянок – заходи щодо прямого скорочення викидів парникових газів, зменшення їх інтенсивності (кількість СО2 на одиницю ВВП), поширення технологій (сонячної, вітрової енергії) тощо.

Дослідники застосували метод «рівняння Кая» для створення ієрархії індикаторів (малюнок 1), який розподіляє на різні рівні викиди СО­2, залежно від чинників, які впливають на них. Це – зростання ВВП, енергоємність, частка викопного палива в енергетичному балансі, вуглецева ємність використання викопного палива тощо.

Kaya multiplicative identity Малюнок 1 Ієрархія потенційних індикаторів для відстеження прогресу Паризької угоди. Джерело - Peters et al (2017) Credit: Peters et al (2017)

Хороші новини – за останні три роки темпи викидів СО2 стабілізувалися. Це означає, що ми й досі додаємо до атмосфери вуглекислий газ, але робимо це не швидше, ніж декілька років тому. Науковці відмічають, що таке вирівнювання сталося значно раніше, ніж вони прогнозували, а основною причиною цього вказують зменшення обсягів спалювання викопного палива Китаєм.

«Скорочення темпів викидів парникових газів Китаєм зумовлене, в першу чергу, економічними чинниками, зокрема, послабленням будівельної діяльності та експорту, що, в свою чергу, призводить до зниження споживання вугілля. Цілком ймовірно, що певну роль відіграє політика стосовно забруднення повітря та поширення відновлювальних джерел енергії, але не домінуючу», – коментує доктор Глен Пітерз, ведучий автор дослідження з Центру міжнародних кліматичних та екологічних досліджень в Осло (CICERO). Так, хоча й в Китаї помітно скоротилося виробництво цементу, сталі й інших енергоємних товарів, важливе місце посіла гостра необхідність вирішення проблеми забруднення атмосферного повітря, через яке щорічно передчасно помирає понад 1 млн людей.

Документ визначає й інші фактори, що сприяли вирівнюванню темпів глобальних викидів в останні роки. Серед них – перехід з вугілля на газ у США, стрімке поширення відновлювальної енергії в ЄС, а також сповільнення зростання ВВП у США, ЄС та Китаї. «Хоча це гарна новина, але без посилення політик зміни клімату існує ризик загострення, особливо в Китаї», – стверджує Пітерз. – «Значна частина скорочення викидів у Китаї пов’язана із електростанціями, що працюють менше часу, тому, якщо попит на вугілля збільшиться, то зростання викидів може повернутися знову».

Причини скорочення викидів у США були більш комплексними й викликані не тільки зменшенням використання вугілля, але й досягненнями в сфері енергоефективності в промисловому секторі та стрімким зростанням використання газу, вітрової та сонячної енергії. «2016-ий став роком, коли обсяги виробництва енергії з газу перевищили вугільну генерацію», – пояснює Роберт Джексон, професор кліматичних та екологічних наук Стенфордського університету, голова проекту Global Carbon Project й співавтор дослідження. «Наш аналіз дозволяє показати, що глобальні викиди можуть бути рівними, але країни та регіони рухаються в дуже різних напрямках», – продовжує він.

В цілому, відповідно до документу, автори бачать тенденцію до зниження інтенсивності викидів вуглецю в енергетичному секторі, що узгоджується з сценаріями для втримання підвищення температури понад 2°С. Загалом кількість СО2, що викидається при виробництві одиниці енергії, знижується, хоча й повільно.

Темпи розвитку вітрової, сонячної енергії та біомаси на сьогодні співпадають із сценарієм 2°С. Вітрова та сонячна енергетика, зокрема, показали «надзвичайне зростання» за останні роки, проте потрібно ще більше прискорення в наступні десятиліття для дотримання курсу. Ядерна енергія, навпаки, пасе задніх, і найімовірніше, не отримає значного поступу. Частково на це мали вплив останні спротиви громадськості атомній експансії. Проте, зменшення використання обсягів викопного палива може дати додатковий кредит довіри атомній енергетиці та гідроенергії.

Стрімке поширення вітрової та сонячної енергії починає впливати як на глобальному рівні, так і на ключових гравців – Китай, США та Європейський Союз», говорить Глен Пітерз. «Завдання полягає в тому, щоб істотно прискорити нарощування нових сонячних та вітрових потужностей, а також знайти рішення для ефективного підключення їх до існуючих мереж».

Проте, лише тільки сонячного та вітрового джерел енергії буде недостатньо для досягнення цілей Паризької угоди. Зазираючи в майбутнє, дослідники прогнозують, що найбільшою проблемою у досягненні цілей є те, що темпи досягнення є нижчими за поширення технології уловлювання і збереження вуглецю.

Джексон акцентує на тому, що технологія УЗВ стане важливішою, коли президент США Дональд Трамп дотримуватиметься обіцянкам кампанії із відродження вугільної промисловості країни. «На сьогодні відсутні шляхи скорочення викидів вуглецю, пов’язані з вугіллям, окрім як технологія його уловлювання та зберігання», – каже Джексон. Більшість безпечних кліматичних сценаріїв передбачають зберігання під землею викидів від діяльності тисяч електростанцій на викопному паливі до середини цього століття. Проте й досі початкові витрати на встановлення УЗВ залишаються досить високими, тому ми бачимо небагато комерційних проектів.

«Якщо не буде УЗВ, то потрібно щось для його заміни та забезпечення великих обсягів енергії», – каже Пітерз. – «Тоді нам доведеться скорочувати використання викопного палива значно швидшими та кардинальнішими шляхами». Для працівників вугледобувної та нафтогазової галузей це означає ще більше скорочень та втрат робочих місць.

Недостатній розвиток та поширення технології УЗВ залишається найбільшою загрозою для досягнення кліматичних цілей, вважають автори дослідження. «Існує чітке відхилення від поточних тенденцій та сценаріїв. Більшість сценаріїв вимагають наявності тисячі установок УЗВ вже до 2030 року, але сьогодні запропоновано тільки пару десятків», – стверджує Пітерз. Він додає, що без УЗВ нам потрібно шукати альтернативні сценарії для досягнення кліматичних цілей, або одразу визнати поразку.

Альтернативні шляхи мають включати значні вдосконалення енергоефективності, більше використання вітрової, сонячної та інших низьковуглецевих джерел енергії, або технологічні прориви, про які нам поки невідомо. Для того, щоб вирішити питання нестачі УЗВ, дослідники наголошують на «глобально скоординованих зусиллях для прискорення прогресу, кращого розуміння технологічних ризиків та проблем соціальної прийнятності».

«У Паризькій угоді багато слів про високі цілі, але мало про те, як переконатися в їх досягненні», – прокоментував Тіммонс Робертс, професор екології Університету Браун, який був також залучений до підготовки дослідження. Він додає, що їхня робота є значним внеском в якості прикладної науки для розуміння того, чи ми рухаємося у вірному напрямку, та які частини економіки змінюються достатньо швидко, а які – ні.

Все більше досліджень та звітів наголошують на необхідності розвитку УЗВ як важливої частини кліматичного рішення – від останньої оцінки «Emission Gap Report» ООН до аналізу викидів Міжнародного енергетичного агентства. Усі вони мають спільний висновок: якщо темпи встановлення УЗВ продовжуватимуть спадати, глобальні кліматичні цілі можуть стати недосяжними. Чи є у нас достатньо часу для пошуку нових альтернатив і одночасно забезпечувати зростаючі енергетичні апетити людства? Найчастіше лунає негативна відповідь.

Larisa Bronder

larisa@bellona.no