Енергетичний дороговказ

New energy Strategy_Ukraine Credit: UWEA

Тетяна Кармелюк

Нова Енергетична стратегія України до 2035 року, нещодавно затверджена урядом під гаслом «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність», містить низку багатообіцяючих прогнозів розвитку галузі з екологічної та кліматичної точок зору. Це і стрімке зростання частки відновлювальних джерел енергії – до 25%, значне скорочення теплової енергетики, зменшення удвічі енергоємності ВВП. І хоча в Україні традиційно стратегії мають здебільшого декларативний характер, а розподіл зобов’язань як такий відсутній, це поки єдиний програмний документ, який визначає політичний напрям руху в енергетичному секторі щонайменше для нинішньої влади.

Ми вирішили вияснити, який шлях пропонує українській енергетиці новий документ та чи йде він в ногу з міжнародними, зокрема, кліматичними та екологічними зобов’язаннями України.

Чим нова «краща» за попередні

Нова Енергетична стратегія чи не вперше розроблялася з широким залученням громадськості та експертних організацій – на обговорення її тексту пішло близько двох років. Серед розробників документу Центр Разумкова та Національний інститут стратегічних досліджень при президентові України, провідні неурядові і громадські організації, науково-дослідні інститути за підтримки парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки і Міністерства енергетики та вугільної промисловості.

Можливо, не всі зацікавлені сторони погодилися з деякими цілями документу, проте позитивним моментом залишається його кардинальна відмінність в питанні характеру розвитку джерел енергії, порівняно зі стратегією часів уряду Миколи Азарова. Попередня версія стратегії без особливих пояснень пропонувала розширювати вугільну генерацію та збільшувати показники використання електроенергії в той час, коли навіть найбільш залежні від вугілля країни почали гучніше заявляти про свій вугільний «phase-out». І не дивно: головним координатором роботи над текстом минулої стратегії був фонд «Ефективне управління» Ріната Ахметова, тому важко було не запідозрити у лобізмі інтересів власника.

Повернімося до нового документу. Реалізацію Стратегії заплановано у три етапи – до 2020, 2025 та 2035 року.

Ukraine´s New Energy Strategy

На першому етапі основна увага зосереджена на завершенні імплементації Третього енергетичного пакету та інтеграції України до ENTSO-G, реформування енергетичних компаній тощо. Не оминули упорядники й тему дотримання екологічних норм при виробництві, транспортуванні, трансформації та споживанні енергії. Окремим пунктом зазначається фінансування інвестиційних проектів у рамках Національного плану скорочення викидів. Частку відновлювальної енергії до 2020 року планується збільшити до 11%.

На другому етапі , окрім продовження інтеграції України до ENTSO-E збільшення видобутку власного природного газу, очікується інтенсивне залучення інвестицій у відновлювальні джерела енергії, створення інфраструктури для розвитку електротранспорту, розвиток «розумних мереж», а також реалізацію інвестиційних проектів у рамках Нацплану скорочення викидів.

На третьому, заключному, етапі частка відновлювальних джерел у структурі первинного енергопостачання має складати 25%, а ТЕЦ повинні бути реконструйовані відповідно до екологічних нормативів. Окрім цього, пропонується запровадити стандарт будівництва «пасивний дім».

Дорогу ВДЕ!

Зростання частки відновлювальних джерел у кінцевому споживанні до 11% до 2020 року (або 8% у загальному первинному енергопостачанні) планується досягти за допомогою прийнятого у 2014 році Національного плану дій з відновлювальної енергетики до2020 року (розпорядження КМУ №902-р від 1.10.2014р).

Зі слів голови Держенергоефективності Сергія Савчука, зростання до 12% до 2025 року та до 25% до 2035 року стане можливим завдяки інтенсивному залученню інвестицій у цю сферу, розвитку технологій отримання енергії з відновлювальних джерел, розвитку технологій акумулювання енергії, прогнозування видачі потужності та впровадженню Smart Grids.

Прогноз Стратегії стосовно частки ВДЕ у загальному споживанні енергії корелює з прогнозом Міжнародного енергетичного агентства IRENA, яке оцінило можливість України досягти частки ВДЕ у 2030 році на рівні 22%.

Renewables in Ukraine´s New Energy Strategy

За даними Держенергоефективності, для досягнення цілей Національного плану дій до 2020 року необхідне збільшення потужностей вітрової енергетики на 1843 МВт, сонячної – на 1769 МВт, геотермальної на 20 МВт (зараз відсутня), біомаси – на 891 МВт. До цього ж плану увійшли і ГЕС: їх потужності мають зрости ще на 650 МВт. Всього потрібне нарощування потужностей ВДЕ на 5173 МВт для досягнення цілі в електроенергії на рівні 10900 МВт до 2020 року.

Потреба додаткових потужностей ВДЕ у тепловій енергії оцінюється в 11 571,2 МВт, з яких найбільший акцент на біомасі – 8225 МВт, далі ставка на геотермальну енергію – 2157,7 МВт й на сонячну – 1188,5 МВт. У транспортному секторі доля ВДЕ має збільшитися на 428,7 тис. т н.е.

Держенергоефективності оцінює потребу в інвестиціях для досягнення цих цілей на рівні 12 млрд євро. Найбільше потребує капіталовкладень електроенергетичний сектор – 6,4 млрд євро, та теплоенергетичний – 5,2 млрд євро. Транспортна галузь – «лише» 0,4 млрд євро.

Енергоефективність

Ні для кого не секрет, що Україна є вкрай енергоємною державою – обсяг енергетичних ресурсів, необхідних на виробництво одиниці ВВП, в середньому вдвічі вищий за середній показник країн Європи. Енергетична стратегія до 2035 року ставить цілі зниження енергоємності ВВП від поточних 0,28 т н.е./тис. дол. США до 0,13. Частка втрат в електромережах, яка зараз складає понад 12%, повинна складати менше 7,5% до 2035 року.

Таких показників планується досягти за рахунок впровадження та постійного вдосконалення системи енергоменеджменту, стимулювання енергозбереження на рівні споживачів, підвищення енергоефективності на етапі генерації й зниження втрат при передачі енергії і розподілі, забезпечення повноти та прозорості обліку паливно-енергетичних ресурсів, формування та регулярний моніторинг енергетичного балансу України.

Одним із інструментів підвищення енергоефективності на рівні споживача є урядова програма «теплих» кредитів, учасниками якої вже стало більше 340 тис. сімей. Це безповоротна державна фінансова допомога, зокрема на встановлення котлів на біомасі, для проведення заходів з енергоефективності для індивідуальних домогосподарств та кредити для ОСББ та ЖБК. За оцінками Держенергоефективності, ця програма вже дозволила за 2014-2017 роки зекономити 143,6 млн м­3 ресурсів в еквіваленті природного газу.

Декарбонізація з атомом та вітром

Стратегія не обходить важливе питання декарбонізації енергетичного сектору в контексті Паризької угоди. Важлива роль у декарбонізації енергетики України відводиться ядерній енергетиці, гідроенергетиці та відновлювальним джерелам з найменшим рівнем викидів парникових газів. При цьому, акцент на ядерній енергетиці має допомогти Україні досягати поставлених кліматичних цілей.

«Україна розглядає атомну енергетику як одне з найбільш економічно ефективних низьковуглецевих джерел енергії. Подальший розвиток ядерного енергетичного сектору на період до 2035 року прогнозується виходячи з того, що частка атомної генерації в загальному обсязі виробництва електроенергії зростатиме», – сказано у документі.

Обмеження викидів парникових газів також прогнозується за допомогою введення системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, а також із запровадженням інших стимулюючих механізмів. Не обійдеться й без часткового виведення з експлуатації теплових електростанцій.

Загалом обмеження викидів СО2 відносно рівня 1990 року має скласти до 60% до 2020 року, 2025 і 2030 року та -50% до 2035 року.

Зниження викидів СО2 з розрахунку на кінцеве споживання палива повинно скласти більше 5% до 2020 року, й збільшуватися ще мінімум на 5% кожні 5 років, досягнувши скорочення понад 20% до 2035 року.

Окрему роль відведено змінам у транспортному секторі, які також мають сприяти зменшенню навантаження на клімат. Зокрема, йдеться про відмову від використання двигунів внутрішнього згоряння вже в найближчі десятиліття, натомість поширюватиметься використання беземісійних та чистих водневих двигунів. Поставлена ціль – збільшення до 20% частки енергії з відновлювальних джерел, що використовується на транспорті до 2025 року, стимулювання розвитку мереж електрозаправок та заміщення викопного (вуглеводневого) палива.

Попри загальну позитивну картину із прогнозованого співвідношення чистої енергії до викопного палива –від 4% проти 96% сьогодні до 25% проти 75% у 2035 році, реальна імплементація цілей Енергостратегії залежить від низки галузевих планів і програм, які ще потрібно розробити та прийняти. Без реальних механізмів реалізації новий прогресивний стратегічний документ матиме усі шанси приєднатися до своїх «попередників», так і залишившись на папері.

Larisa Bronder

larisa@bellona.no