News

Східний кліматичний фронт

Think Stock Photos

Publish date: September 9, 2016

Written by: Larisa Bronder

Автор – Тетяна Кармелюк

Міжнародні вуглецеві ринки сьогодні ефективно сприяють скороченню викидів парникових газів, а приєднання до кліматичної торгівлі таких промислових монстрів як Китай може перевернути звичний підхід до формування контрактів у міжнародній комерції.

США та Китай об’єднують зусилля у боротьбі з кліматичними змінами. Символічна ратифікація двома супердержавами Паризької кліматичної угоди напередодні зустрічі лідерів «Великої двадцятки» говорить не тільки про усвідомлення своєї ролі у скороченні викидів парникових газів. Спільною ратифікацією США та Китай задають тон новій ері у міжнародній кліматичній співпраці. Це також дає надію, що Паризька угода вступить в силу вже до кінця цього року. 55 країн, відповідальних за 55% глобальних викидів, мають ратифікувати угоду. Дякуючи Китаю та Америці, 26 країн з понад 40% викидами вже це зробили.

Піднебесна зеленіє?

Усі знають Китай як екологічного лінивця. Нехтуванням екологічними та соціальними нормами, Китай став плацдармом для розміщення у себе підприємств з країн, де ці стандарти жорсткіші. Сьогодні ж Піднебесна з апетитом накинулась впроваджувати екологічну та кліматичну політику. В кінці минулого року в Китаї озвучили намір запустити національну систему торгівлі квотами на викиди парникових газів; під час кліматичних переговорів у Парижі представники країни зайняли тверду позицію. А в березні цього року уряд Китаю оголосив п’ятирічний економічний план, згідно з яким вводиться обмеження на річне споживання енергії на рівні 5 млрд т вугільного еквіваленту до 2020 року (сьогодні це 4,3 млрд т СО2-екв). Статистичні дані свідчать, що обсяги виробництва вугілля й теплової електроенергії вже мають тенденцію до зменшення. Водночас, збільшується частка виробництва електроенергії з відновлювальних джерел. Це має своє економічне пояснення: уряд Китаю боїться перекладати енергетичну безпеку на імпортоване вугілля, а смог, спричинений його спалюванням, підіймає соціальну напругу та передчасну смертність.

Неймовірно, але країні з неринковою економікою та найбільшою часткою викидів СО2 судилося запустити найбільший ринок торгівлі викидами парникових газів у світі. Останні 15 років КНДР вивчала досвід роботи вуглецевих ринків, аналізувала помилки, реалізуючи пілотні проекти у семи регіонах. У 2017 році запрацює національна система торгівлі викидами (СТВ), яка охоплюватиме вісім секторів промисловості, відповідальних за викиди 10 тисяч тон СО2-еквіваленту в рік. СТВ Китаю є потужним сигналом решті світу про серйозність намірів з пом’якшення наслідків змін клімату та зростаючої важливості вуглецевих ринків.

Зважаючи на роль Китаю у світовій економіці, наявність національної ціни на вуглець може сприяти збільшенню конкурентоспроможності та запобігати парниковій міграції (зменшення викидів парникових газів у одній країні за рахунок перенесення енергоємних підприємств до іншої), якщо, звичайно, Китай співпрацюватиме з іншими вуглецевими ринками. На практиці необхідна значна робота з гармонізації з різними схемами, проте це питання часу. Провідні вуглецеві ринки не будуть баритися з цим процесом, адже розширення торгівлі квотами зменшуватиме вартість скорочення викидів, збільшуватиме ліквідність ринку та стабілізуватиме ціну на вуглець.

Присутність Китайської СТВ на глобальному ринку також матиме значний вплив на кліматичні політичні процеси у світі, як і змінить поточний статус кво вуглецевих ринків. З очікуваним обсягом межі викидів в 4 млрд тон, СТВ Китаю буде вдвічі більшою за СТВ ЄС та більшою за усі існуючі вуглецеві ринки разом взяті. Наявність національної СТВ у країни з найбільшими обсягами викидів парникових газів та ключовим місцем у міжнародній торгівлі надає потенціал до розширення кліматичних дій з допомогою вуглецевих ринків, наприклад, спонукаючи інші країни запроваджувати політики плати за викиди вуглекислого газу, ставити амбітніші цілі та заохочуючи подальшу співпрацю на вуглецевих ринках. Це безперечно допоможе у виконанні Паризької угоди.

Голова Centre for ESG Economics Олександр Сущенко підтверджує, що активна участь Китаю у Паризьких домовленостях та запуск національної системи торгівлі викидами містить суттєві потенційні вигоди для нових ринків. «Мова йде про необхідність створення ринку для торгівлі не тільки дозволами на викиди, а й іншими енергетичними ресурсами (газ, електроенергія тощо). Також йдеться про запровадження та функціонування похідних фінансових інструментів, які опосередковують процес купівлі-продажу як дозволів на викиди, так і енергетичних ресурсів. Окрім цього, наявність нових ризиків дає можливість страховим компанія значно розширити лінійку своїх продуктів, а консалтингові компанії зможуть активно долучитися до підготовки нефінансової або інтегрованої звітності. По суті, йдеться про можливість перезавантаження всієї фінансової системи і надання їй перспектив для розвитку на десятиріччя».

Європейський Союз вже у червні цього року підтвердив свої наміри співпрацювати з Китаєм у напрямку гармонізації СТВ ЄС та аналогічної китайської СТВ. Під час візиту до Піднебесної, Комісіонер ЄС з питань клімату та енергії Мігель Аріас Каньєте заявив, що «співпраця між двома найбільшими системами торгівлі викидами у світі має надати потужний сигнал іншим країнам про те, що час вже запроваджувати свої кліматичні Паризькі зобов’язання». Для підтвердження намірів співпрацювати на вуглецевих ринках ЄС вже виділив 10 млн євро на спільний з Китаєм проект у рамках EU Foreign Partnership Instrument.

Якщо Китайська СТВ об’єднається з аналогічними ринками Європи та Америки, світ може очікувати на нову епоху в міжнародній торгівлі, де вартість викидів СО2 на одиницю товару чи послуги стане невід’ємною частиною контрактів. Будь-яка країна, яка плануватиме здійснювати комерційну діяльність з країнами, де вже впроваджені механізми ціноутворення на викиди парникових газів, буде або доплачувати за вуглецеву складову, або запроваджуватиме такий механізм у себе. Не так важливо, чи це буде вуглецевий податок, чи система торгівлі викидами, чи «зелені» сертифікати для підприємств, ясно одне – за енергоємність доведеться платити. Ми, ймовірно, стоїмо на порозі зміни парадигми у визначенні конкурентоздатності економік світу.

Україна – позаду?

Вуглецеві ринки стануть, безперечно, суттєвим механізмом у світлі Паризьких домовленостей. Україна також підтвердила свої наміри активно займатися кліматичною політикою, однією із перших ратифікувавши Паризьку угоду. Та чи вистачить нам політичної волі для запровадження ефективних механізмів із скорочення викидів парникових газів? Імплементація власної системи торгівлі викидами СО2 в Україні є серед європейських зобов’язань України, взятих в рамках Угоди про Асоціацію. Проте видимої роботи із запровадження системи торгівлі викидами, як і зі встановлення амбітних цілей по скороченню викидів парникових газів, наразі не проглядається.

«Додаток 30 до Угоди безпосередньо стосується зміни клімату та захисту озонового шару і пов’язаний з Директивою Європейського Союзу 2003/87/ЄС. Імплементація положень Директиви 2003/87/ЄС означає створення в Україні Системи торгівлі дозволами на викиди парникових газів, подібної до тієї, що функціонує в ЄС з 2005 року», – коментує Олександр Сущенко. – «На жаль, наша країна вже фізично не встигає імплементувати даний документ у визначені в Угоді строки – поки немає ні законопроекту, ні пілотних проектів, які б дали можливість відкалібрувати майбутню систему».

Важко також назвати стимулюючою ставку податку за викиди СО2 на рівні 0,25 грн за тонну. Відсутність відчутних кроків із введення співставної плати на викиди парникових газів може позбавити Україну експортного потенціалу, зробивши найбільш енергоємні галузі неконкурентними чи ж просто заблокованими в рамках торгівельних санкцій. Без ринку вугілля та електроенергії про вуглецевий ринок України також говорити зарано. Альтернативою може стати фінансове чи податкове стимулювання інвестицій у «зелені» низьковуглецеві технології, такі як відновлювальна енергетика, технологія вловлювання та зберігання вуглецю, проекти із збільшення енергоефективності. Це дозволить зробити інтеграцію у новий, вуглецево-орієнтовний ринок, більш плавною та не такою дорогою – як екологічно, так і фінансово.

Україна варто вже сьогодні зайнятися підготовкою до виконання Паризьких домовленостей. Своєчасне запровадження механізмів оплати за викиди парникових газів та стимулів для їх скорочення дозволить уникнути санкцій від ЄС та інших торгових партнерів, на практиці реалізувати кліматичну політику та отримати додаткові торгівельні переваги у майбутньому.